Інтерв’ю

«Нам делегували збір, вивіз та утилізацію сміття»

«Для мене війна не закінчилася, бо Україна палає у вогні…»

Не можна втручатися в імунну систему людини без потреби

«Україна — епіцентр світу. Саме тут можна зрозуміти, як іде остаточна боротьба Добра проти зла…»

«Мене дивує живучість молодих організмів»

«Із того часу, як Дмитро написав пісню „Азов“, уся наша творчість скерована на підтримку наших захисників»

«Коли втратив зір, єдине, що у мене залишилося, — шахи»

«Мені пощастило, бо потрапив до артилерійської спільноти»

«Іноді людина вважає, що здорова. І раптом її „наздоганяє“ інфаркт»

«За моєю відставкою стоять ті, хто мене боїться»

«Головне — інтегрувати переселенців у життя Трускавецької ОТГ»

«Я — чорна вдова. Але за своїми чоловіками доглядала, як за малими дітьми»

«Прізвище Бенюк дуже зобов’язує»

«Завжди я всіх агітував і агітую, щоб цінували своє»

«У правовій системі Євросоюзу неможливо знайти шпарину!»

«У тяжкий час для України мушу бути тут — разом із українцями»

«Зять ставить вподобайки на усі мої фото»

«Іноземці, які раніше вивчали російську, тепер перейшли на українську мову»

«На жаль, лише завдяки війні ми почали цінувати своє»

«Більше уваги тоді приділяв команді, аніж своїй родині…»

«Свій „фронт“ тримаємо надійно»

«Меми про Чорнобаївку тримали нас у піднесеному настрої»

«Доторкнулася до історії Анни Попович, і повинна була її прожити»

«Перед захистом дисертації, два місяці повторював українські слова перед… дзеркалом»

«Видаваймо цю книгу, мені у Бучі потрібні гроші на новий котел»

«Наш головний ресурс та найбільший захист — рідна, дарована Богом мова, а не нафта чи газ. І навіть не економіка…»

«Якщо перестати сміятися, то навіщо взагалі жити?»

«Петро користувався рецептом підтримки вусів, який вичитав у газетах XIX століття»

«Один режисер сказав: „О, гарний хлопець! Хай він в нас на сцені постоїть, поусміхається“… Досі стою і усміхаюсь»

«Коли усвідомила, завдяки кому знімаюся у кіно, задонатила на армію усю зарплату»