Сирський бойовий пост здав — Драпатий його прийняв. Чому це сталося?

І робитиме це, мовляв, для того, щоб не створювати враження, що піддався на вимогу тисяч людей, які вийшли на протести проти хаотичної кадрової політики у військовій сфері…

Нова людина з’явилася і на чолі Генерального штабу ЗСУ, який раніше очолював Андрій Гнатов. Цю посаду тепер обійматиме генерал-майор Ігор Скибюк. Львів'яни знають його як колишнього, доволі успішного командира 80-ї десантно-штурмової бригади.

Молодий — але не зелений…

Михайло Драпатий має високий авторитет у ЗСУ. Його можна було б оцінити уже по тому, що є кавалером трьох орденів Богдана Хмельницького (унікальне досягнення серед військових, що рівнозначне удостоєнню звання Героя України). І по тому, що представники волонтерської спільноти за видатні заслуги перед суспільством удостоїли Драпатого недержавної, але дуже почесної нагороди — золотої зірки «Народного героя України». Ці відзнаки, як мовиться, зароблені потом і кров’ю.

Новий Головнокомандувач ЗСУ народився у Кам’янці-Подільському. Після школи закінчив Інститут танкових військ у Харкові, служив у 72-ій окремій механізованій бригаді. Під час проведення АТО як командир батальйону у травні 2014 року брав участь в очищенні Маріуполя від проросійських сепаратистів. Весь світ облетіло відео, на якому видно, як бронемашина із синьо-жовтим прапором на повному ходу прориває барикади, які за вказівкою росіян будували їхні прибічники на вулицях міста. За кермом БМП був Драпатий…

Згодом командиру 72-ої бригади і його підлеглим доручали вкрай важкий рейд вздовж кордону з росією, щоб перерізати логістику ворога. росіяни обстрілювали наших воїнів зі своєї території, взяли їх у вогневе кільце, але завдяки вмілим діям командира з оточення, в якому перебував і сам, вдалося вийти. При цьому — вберегти багатьох наших воїнів і техніку.

Після повномасштабного вторгнення Драпатий зі своїми бригадами доклався до того, щоб не допустити захоплення Кривого Рогу, брав активну участь у визволенні Херсона, вигнанні росіян з правого берега Дніпра.

Крім професійних, експерти високо оцінювали у Драпатому його людські якості. Не любить показухи, службових лестощів. Вимагає від командирів берегти особовий склад, діяти максимально технологічно, добре продумувати операції перед їх початком, щоб до мінімуму звести втрати. Для нього важливими є перемоги не «будь-якою ціною». Один із прикладів: будучи командувачем Сухопутних військ, Драпатий заборонив практику масових шикувань на плацах для нагородження воїнів, позаяк після «зливу» інформації туди прилітали російські ракети. Не всюди цю команду виконували. Тож коли стався черговий приліт під час церемонії відзначення воїнів, генерал взяв на себе чужу відповідальність за цю трагедію — і подав у відставку. Пішов на пониження, але і на інших посадах сумлінно виконував поставлені завдання.

Коли президент задумав перетасувати уряд, то звільнив, але не перепризначив (як багатьох інших) міністра оборони Михайла Федорова. Однією з причин його відставки стали напружені стосунки з Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. Цей конфлікт нагадував несумісність старого з новим. Федоров публічно поклав на Сирського вину за багато проблем у війську і вимагав звільнення Головнокомандувача.

Президент же вирішив першим прибрати міністра. Але коли побачив, яку підтримку має той у суспільстві і скільки недовіри до його опонента, зважився і на другий радикальний крок. Сирського «пішли». Звільняючись той написав розлогий пост, квінтесенцією якого була фраза: «Я передаю армію, яка наступає. І щиро сподіваюся, що цей наступ буде продовжено. Все для цього є».

Натяк всі зрозуміли. Між наведеними вище рядками можна прочитати: ну-ну, а тепер ми подивимося, як ви обійдетеся без мене…

Новий вибір упав на Драпатого. Хоча перед тим «кастинг» щодо нового Головнокомандувача на Банковій пройшли кілька інших знакових військових командирів, як от Денис Прокопенко, Андрій Білецький, Олег Апостол.

На президента натиснув «картковий Майдан?»

Призначення нового Головнокомандувача сталося на шостий день багатотисячних акцій протесту у багатьох куточках України. Люди вимагали повернення в уряд Федорова, а водночас були проти того, щоб армією надалі командував Сирський, в якого застарілий, такий, що не відповідає вимогам часу підхід до ведення війни з росією. Написи «Сирського — геть!» можна було прочитати на саморобних плакатах учасників протесту. Разом з іншими мітингувальниками цього вимагали і родичі загиблих воїнів.

Гостра полеміка щодо цієї фігури розгорілася у політикумі і серед військових. На знак незгоди працювати із Сирським звільнилися кілька висококваліфікованих «спеців» у МО. Водночас кілька авторитетних командирів (а серед них і Драпатий) публічно висловили солідарність із Федоровим.

Президент стояв перед складним вибором. Його дратували протестні акції, але він, в силу свого характеру не міг показати, що піддався тиску. Тому дещо погасив напруженість, зробивши хід конем: Федорову запропонував кілька «фантомних» посад, від яких той, знаючи собі ціну, відмовився. Водночас Володимир Зеленський «заспокоїв» громадськість — відправивши у відставку непопулярного Сирського і призначивши на його місце «народного улюбленця» Драпатого.

У цьому рішенні був певний політичний розрахунок. Якщо Драпатий впорається зі своєю місією, буде нагода нагадати, хто саме призначив його. А якщо (тьху-тьху!) не виконає поставленого завдання, президент може сказати, що цей його крок був вимушений — адже «вулиця» вимагала відставки Сирського, і він, як демократ, до «голосу народу» прислухався…

Ось що з цього приводу думає виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда:

— Зміни у військовому керівництві завжди є проблемою, бо в умовах війни вони завжди непрості. За звільненням Сирського я бачу прагнення президента «випустити пару». Водночас рішення призначити Драпатого — оптимальне, адже йдеться про високопрофесійного військового.

Щоб оцінити вдалість цього призначення, маємо побачити дії нового Головнокомандувача. Він — авторитетний генерал. Не «медійний», але добре відомий. У ньому немає штучності. З когорти тих воєначальників, які постали у роки Незалежності. Один з небагатьох, хто відповідальність не перекладає на когось. Це мені імпонує. Це свідчить, що у нього є чіткі пріоритети. Після цього призначення мій знайомий спецназівець-морпіх сказав: «Україна вистоїть. Дива не буде, але і дурниць якихось небезпечних — теж».

То що переважило у звільненні Сирського: тиск вулиці чи тверезий погляд на речі з боку президента, його усвідомлений вибір? Думаю, за цим рішенням стояло прагнення Володимира Зеленського зменшити траєкторію політичної кризи, політичний тиск. Але цей його крок не виключав знак поваги до генерала Драпатого…

Чи здатен новий Головнокомандувач досягти перемоги над ворогом

Високу оцінку Михайлу Драпатому дав один з його попередників (і, схоже, однодумців), генерал Валерій Залужний, нині посол України у Великій Британії. «Новому Головнокомандувачу Збройних Сил України буде дуже важко. Значно важче, ніж він собі уявляє. Проте Михайлу точно вже ніколи не буде соромно. Людина честі не має ідола, тому йому немає що втрачати. Єдине, що він має, це лише обовʼязок».

Наївно думати, що з приходом генерала Драпатого ситуація на театрі бойових дій різко зміниться на нашу користь. Надто багато викликів, задавнених проблем. Але можна не сумніватися: новий Головнокомандувач не шкодуватиме сил для виконання головного завдання.

Чи отримає він підтримку? Уже у перший день роботи нового Головнокомандувача багато політичних ботів, які орієнтуються на Банкову, включилися у його «мочилово». Дають зрозуміти, що будуть стежити за кожним кроком Драпатого, не пробачать жодної ймовірної невдачі. Здається, так і чекають на неї. Готові зробити підніжку. Відчувається і дивна ревність від політиків радикального табору, які не можуть пережити, що Головнокомандувачем призначили не їхнього кандидата…

За минулих Головнокомандувачів поширеною була мода ручного управління військовими з Печерських пагорбів. Не виключено, що це повториться. З відповідними наслідками. Буде те, що і казав Залужний — «значно важче, ніж собі уявляє» Драпатий. Залишається надія, що Головнокомандувач ці уроки вже вивчив…

Думками про нового вожака ЗСУ і перспективи його роботи «Високий Замок» поцікавився в учасника російсько-української війни від першого дня повномасштабного вторгнення. Слово — старшому солдату 45-ї окремої артилерійської бригади Дмитру Сколоздрі (позивний «Історик»):

— Однозначно позитивно сприймаю призначення генерал-майора Михайла Драпатого нашим новим Головнокомандувачем! Він належить до молодого покоління вищих військових офіцерів в Україні. Ця людина в нашій армії буквально від самих її низів, відтак знає потреби всіх, у тому числі солдатів і сержантів.

Це призначення назріло давно! Не можу сказати, що генерал Сирський — найгірший Головнокомандувач, у нього були певні здобутки. Але і багато питань залишилися невирішеними. Серед них — проблема чітких термінів військової служби, питання мобілізації. Заброньованих у нас стає все більше і більше, а воювати мають одні і ті ж. Це несправедливо! Сподіваюся, новий Головнокомандувач ЗСУ спільно з новим міністром оборони, а насамперед — спільно з Верховним Головнокомандувачем — нарешті вирішать оці назрілі питання. Йдеться і про «смішну» (20 тисяч грн) зарплату воїнів. Важко повірити, що в зоні бойових дій наші бійці отримують по 40 грн за годину…

Нам треба продовжувати військову політику, яка дає результати — і далі завдавати удари вглиб росії, по ворожих НПЗ, військових об'єктах рф. Треба прискорити появу вітчизняних балістичних ракет.

Як простий солдат, генералу Михайлу Драпатому я дуже довіряю, маю на нього великі надії…