Гепатити продовжують «вербувати» нових хворих

Захворюваність на вірусні гепатити зростає на Львівщині, в Україні і у світі загалом. Директорка Львівського обласного центру профілактики хвороб Наталія Тімко-Іванченко повідомила, що за 6 місяців цього року на Львівщині зареєстровано 85 випадків гострого вірусного гепатиту В серед невакцинованих, зокрема одна дитина проти 49 випадків серед дорослих торік. Зростання становить 73,47%. За цей період також зареєстровано 20 випадків вірусного гепатиту С серед дорослих проти 12 випадків за аналогічний період торік. За 6 місяців 2024 року зареєстровано 60 випадків вперше виявленого хронічного гепатиту В (55) і 251 випадок хронічного гепатиту С (217).

— Наталіє Олександрівно, чим небезпечні вірусні гепа­тити?

— Вірусні гепатити є серйоз­ною загрозою для здоров’я. Існує п’ять основних типів вірусу гепа­титу, зокрема гепатиту A, B, C, D та E. Усі вони можуть призводити до цирозу та раку печінки, викли­кати супутні захворювання.

Найбільш небезпечні гепатити В та С, оскільки наразі 96% усіх смертей унаслідок захворюва­ності на ВГ пов’язані саме з ними.

До 5% населення країни інфі­ковано ВГС (з них хронічний ВГС мають 3,6%) та 1,5% ВГВ, і біль­шість хворих не знають про свій статус та, відповідно, не отриму­ють лікування.

— Які причини розвитку та симптоми гепатиту?

— Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Головні причини розвитку ге­патиту: віруси гепатиту; деякі ін­фекційні захворювання; токсичні речовини (алкоголь, деякі нарко­тичні препарати); медикаменти; аутоімунні захворювання.

Залежно від ступеня важкості та індивідуальних особливостей організму, гостра інфекція може мати як безсимптомний перебіг, так і незначні клінічні прояви.

Найбільш поширені прояви гепатитів: виражена загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість, апатія; нудота, блювання, діарея, болі в животі); зміна кольору сечі (потемніння, сеча кольору пива) та знебарв­лення калу; пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер; під­вищення температури тіла.

— Як він може передавати­ся?

— Шляхи передавання вірусу гепатиту залежать від його типу.

Так, шлях передавання віру­сів гепатиту, А та Е — фекально-оральний, коли неінфікована лю­дина вживає продукти або воду, що забруднені фекаліями інфі­кованої людини. У сім’ях можли­ве зараження через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для членів родини.

Інфікування вірусами гепатиту В, С і D відбувається внаслідок контакту через пошкоджену шкі­ру або слизові оболонки з інфіко­ваними рідинами організму (пе­реважно кров), зокрема:

• переливання інфікованої крові або її компонентів;
• вживання наркотиків ін’єкційно та інтраназально;
• інвазивні медичні та не­медичні маніпуляції із викорис­танням забрудненого інстру­ментарію (хірургічні втручання, стоматологічні процедури, гемо­діаліз, татуювання, пірсинг, мані­кюр тощо).

— Чи потрібно проходити тестування?

— Тестування на гепатити хоча б раз у житті має пройти кожен. І всі, хто користується послуга­ми стоматологічних, космето­логічних, татуювальних кабіне­тів тощо, де є ризик контакту з кров’ю, перебувають у групі ри­зику доти, доки не знають свого гепатит-статусу. Водночас сво­єчасне виявлення хвороби віді­грає важливу роль у сприятливо­му прогнозі.

Раз на рік НЕОБХІДНО прохо­дити тестування на гепатити В і С. Це неважко і безплатно, скринінг та діагностика на вірусні гепатити передбачені програмою медич­них гарантій. Лікарні забезпечені експрес-тестами, і кожен пацієнт має таку можливість.

— Хотілося б, щоб ви спочат­ку детальніше розповіли про гепатит А, який був поширений торік в Україні, на Львівщині, на щастя, ні.

— Гепатит A — це запалення пе­чінки, яке викликається вірусом гепатиту A.

Симптоми хвороби:

• слабкість та втомлюваність;
• підвищення температури тіла;
• втрата апетиту;
• діарея;
• блювота;
• неприємні відчуття в животі;
• важкість у правому підребер’ї;
• потемніння сечі;
• жовтяниця.

Заразитись можна водою, у якій був антиген віруса, харчо­вими продуктами, які забруднені вірусом, через посуд чи доторки хворої людини, якщо вона не до­тримується належної гігієни.

Також підхопити хворобу мож­на через спільні багаторазові рушники тощо.

Небезпечний вірусний гепатит A тим, що у нього дуже довгий інкубаційний період, який може тривати близько 45 діб.

Специфічного лікування від хвороби немає, існує лише симп­томатичне. Буває легкий, серед­ньоважкий і важкий перебіг хво­роби. Лише лікар визначає, чи потрібна хворому госпіталізація.

Для того, аби захиститись від вірусу, слід дбати про гігієну. За­вжди мити руки, повертаючись з вулиці, після туалету та поїздок у громадському транспорті, перед їдою. Варто вживати тільки якіс­ну воду, ретельно мити овочі та фрукти тощо.

Специфічною профілактикою є вакцинація. Щеплення від хво­роби є рекомендованим і його роблять за кошт людини.

Щоб зупинити спалах, до­статньо одноразового щеплення. Для довгого захисту від хвороби через 6 місяців слід ревакцину­ватись.

— Як можна захиститися від гепатиту, А та Е?

— Щоб уникнути інфікування вірусами гепатиту, А та Е, треба дотримуватися правил особис­тої гігієни, вживати термічно об­роблену їжу, добре мити овочі, фрукти, ягоди й зелень, кип’ятити воду, не пити з відкритих джерел.

— Чи є від них вакцини?

— На міжнародному ринку до­ступні кілька ін’єкційних інакти­вованих вакцин проти гепатиту А. Майже у 100% людей протя­гом місяця після введення однієї дози вакцини розвиваються за­хисні рівні антитіл до вірусу. Ви­робники рекомендують дві дози вакцини для забезпечення більш тривалого захисту протягом 5−8 років після вакцинації.

Що стосується вакцини проти вірусу гепатиту Е, то, за даними ВООЗ, 2011 р. у Китаї було зареє­стровано рекомбінантну субоди­ничну вакцину для профілактики інфекції вірусу гепатиту Е, проте її наразі не схвалено в інших кра­їнах.

Натомість головним засобом профілактики вірусного гепати­ту В і D є вакцинація. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, усі діти грудного віку мають отримувати вакцину проти гепатиту В яко­мога раніше, бажано протягом 24 год після народження. Відтак необхідно в майбутньому ввести ще другу і третю дози для завер­шення серії вакцинації. Оскільки зараження вірусом гепатиту D неможливе без присутності віру­су гепатиту В, вакцинація проти ВГВ є надійним захистом від ін­фікування вірусом гепатиту D.

Вакцинуватися від гепатиту В можна в будь-якому віці.

На жаль, наразі не існує вак­цини проти вірусного гепатиту С, тому рекомендовано такі засо­би профілактики:

• застосування бар’єрних контрацептивів;
• користування засобами ра­зового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуально­го (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
• користування засобами ін­дивідуального захисту (рукавич­ки, окуляри, фартухи тощо);
• користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, сто­матологічний, хірургічний, лабо­раторний, інструмент для пірсин­гу, татуажу тощо).

— У чому ще полягає склад­ність боротьби з гепатитами?

— Вірусні гепатити (ВГ) через широку розповсюдженість, осо­бливості шляхів передачі, труд­нощі діагностування, розвиток серйозних ускладнень хвороби, обмежений доступ до лікування, а також низький рівень усвідом­леної поінформованості насе­лення та медичних працівників є значним тягарем для системи охорони здоров’я. Серед вірус­них гепатитів найбільшу про­блему представляють вірусні гепатити В (ВГВ) та С (ВГС), які призводять до 96% всіх смертей, пов’язаних з ВГ. Хвороби, зумов­лені хронічними ВГ, а саме цироз печінки та первинний рак печінки (гепатоцелюлярна карцинома) є значним тягарем для системи охорони здоров’я, оскільки при­зводять до інвалідності, скоро­чення тривалості та якості життя працездатного населення та пе­редчасної смертності. Зокрема, за оцінками, близько 57% ви­падків цирозу печінки та 78% ви­падків первинного раку печінки зумовлені впливом ВГВ та ВГС.

ВГВ і ВГС можуть перебігати безсимптомно до того часу, поки не призведуть до серйозних ура­жень печінки. Швидкість розви­тку ураження печінки залежить від багатьох факторів, зокрема, зловживання алкоголем, вжи­вання наркотиків, наявності ін­ших супутніх захворювань тощо. Вірусні гепатити В та С можуть мати як гострий, так і хронічний перебіг. У 80% людей, які інфіку­валися вірусом гепатиту С, від­сутні будь-які симптоми гостро­го захворювання. За допомогою сучасних ПППД можна вилікувати більш як 95% людей з інфекцією гепатиту С, проте доступ до діа­гностики та лікування залишаєть­ся низьким. Лікування хронічного вірусного гепатиту В дуже рідко приводить до повного одужан­ня, проте є ефективні ліки, які дозволяють зупинити розвиток хвороби та запобігти ураженню печінки. Наразі не існує вакцини від вірусного гепатиту C, проте інфікуванню вірусом гепатиту В можна запобігти за допомогою сучасної безпечної та ефектив­ної вакцини. Інкубаційний період (період від моменту інфікуван­ня до перших клінічних проявів) триває в середньому 75 днів, але може варіювати від 30 до 180 днів. Антитіла, що виявляються в організмі інфікованої людини після одужання від гепатиту С, не захищають від повторного ін­фікування вірусом. В осіб із хро­нічною інфекцією вірусу гепатиту С ризик розвитку цирозу печін­ки протягом 20 років становить 15−30%. Віруси гепатитів В і С можуть залишатися активними поза межами людського організ­му щонайменше сім і чотири дні відповідно. У хворих з вірусним гепатитом В можливе інфікуван­ня гепатитом Дельта (ВГD). На­явність одночасно з вірусним гепатитом В гепатиту Дельта прискорює розвиток більш важ­кого захворювання у 70−90% лю­дей, зокрема сприяє швидшому розвитку цирозу (цироз розвива­ється майже на десять років рані­ше, ніж у людей з моноінфекцією ВГВ).

Основними шляхами інфіку­вання ВГВ і ВГС є парентераль­ний (внаслідок контакту з інфі­кованою кров’ю, забрудненими нею інструментами), статевий, перинатальний.

Ризик інфікування внаслідок уколу голкою або порізу пред­метом, де були сліди крові, за­раженої ВГВ чи ВГС, становить 6−30% і 1,8% відповідно. Ризик інфікування внаслідок контак­ту зараженої крові зі слизовими оболонками очей, носа або рота невідомий, але вважається дуже низьким.

— Куди звернутися по допо­могу?

— Якщо людина запідозрила у себе гепатит або у неї був контакт з кров’ю чи іншими біологічними рідинами іншої людини, їй слід звернутися до сімейного лікаря за місцем проживання. Сімейний лікар призначить необхідні обсте­ження та, у разі потреби, спрямує до відповідного профільного спе­ціаліста (лікаря-інфекціоніста чи гастроентеролога).

У жодному разі не можна за­йматися самодіагностикою та самолікуванням на підставі ін­формації з Інтернету! Лише ме­дичний спеціаліст може правиль­но визначити діагноз, ступінь пошкодження печінки й важкість перебігу, а відтак призначити адекватне лікування.