Інтерв’ю

«Чіплялася за будь-яку можливість бути на знімальному майданчику, і до мрії йшла 14 років»

Коронавірус триває! Вакцинуйтеся!

«Коли суперники довідались, що змагатимуться з незрячим шашкістом, неабияк спантеличились»

«Відчував, що знання, які отримав у реальних проєктах, можуть допомогти комусь уникнути тих помилок, які робив я»

«З початку війни на письменницьких студіях писали листи на фронт»

«Волонтерство не має бути хаотичним!»

«Якщо у миску потрапляли три макаронки, ділилися ними на трьох»

«До мене постійно підходили і казали: «О, дивися, це той транс!»

«Герої моїх книг не жертви, а переможці!»

«Бузувіри» волана і ракетки

«Діти перетягли мене на свою територію»

«Час від часу повертаюся до наївного джазу і тієї музики, яка дарує особливий затишок і тепло»

«Ніколи не думав, що буду керувати великим театром»

«Не треба нам ні лагідної українізації, ні лютої, ні жорстокої. Треба зробити так, щоб без української не можна було обійтися»

«От закінчиться війна — і поїдемо всі разом на море!»

«Якщо я не буду боротися, то з часом зникне все, що мені з дитинства було дороге»

Серце працює безупинно, але має й свій день

«У мене немає рожевих окулярів на наше українське кіно»

«Ми 30 років робимо те саме — збираємо людей навколо книги»

«Я собі кинув черговий виклик, і створив ТАПООК»

«Спеціально не дивився перший сезон, щоб не копіювати попереднього героя»

«Україна чекає на своє повернення у Європу, ми готуємо там для цього ґрунт»

«Кисень тут — як на найвищій горі»

«Вбратися у ту саму шкіру, поголити голову для зйомок мені було складно. Тому дала шанс Ксенії зіграти цю роль»

Як радіо Щецінського університету підтримує українців

«Ми співали мало не з пелюшок. Гості приходили до хати — співали, на подвір’ї, у полі — теж. Та в нас у селі усі співали»

«Фільмів не знімаємо, конкурсів не проводимо. Ми шукаємо таланти і ведемо їх на Олімп»

«У Дрогобичі домінує український дух Франка»

«Повернути до Львова кубок і титул чемпіона»

«Водила доньку на кастинги, а поруч з нею стала актрисою»