«Застосування протезам я не знайшов. Від них жодної користі»

24-річний колишній військовослужбовець Євгеній Холодницький, який втратив на війні кисті обох рук та око, активно веде свій блог у соцмережах. Щоразу дивуюся його силі волі, мужності та витривалості! Євгеній активно займається спортом: бігає, підіймає штангу та гирі. Їздить на велосипеді. Навіть організував у соцмережах «челендж»: за кожного нового підписника — додаткові сто метрів на велосипеді!

Я зателефонувала до Євгенія Холодницького. Він із Чернігівської області. Нині живе у місті Борисполі, що на Київщині. Доробляє ремонт у будинку. У ветерана є суперсобака кане-корсо — Рея. Часто потрапляє у його відео.

— До повномасштабної війни я працював тренером утренажерному залі, — розповідає колишній військовослужбовець, а нині ветеран Євгеній Холодницький. — Працював також трішки за кордоном на заводі — «на яблуках». На момент російського вторгнення мені було 19 років. Спочатку служив у місцевому ТрО. Потім — на Запорізькому напрямку. Важке поранення отримав у селі Роботиному Запорізької області. Стан у мене був досить важкий. У першу чергу лікарі рятували життя, а не кінцівки… Одне око одразу «вибило». На інше спочатку не бачив нічого, а потім зір відновився до ста відсотків. Лікувався у Запоріжжі, Дніпрі. П’ять місяців — у «Феофанії» у Києві.

— Вас часто запитують у соцмережах про протези. Не користуєтеся ними. В одному відео ви пояснювали, що ці протези, які у вас є, не функціональні…

— Я не використовую протезів взагалі. Cуспільстводумає, якщо немає руки, то потрібен протез, і ним треба користуватися в обов’язковому порядку. Але це неправильно. Це більшедопоміжний засіб. Мже бути корисним комусь, а може бути взагалі зайвим, заважати. Мені протези зовсім не потрібні, від них користі жодної. Застосування їм я не знайшов. І це непоодинокі випадки: хлопці очікують на протези, а потім вони їм не потрібні. Особисто знаю людей, які отримали дорожезні біонічні протези рук і ними не користуються… З протезами ніг — історія інша. Вони дозволяють людині ходити, займатися спортом тощо. Ці протези більш функціональні.

— Ви складали лампу й поличку. З протезами рук це було б важче зробити?

— Деякі речі важче зробити. Це купа зайвих рухів. Щоб мені, наприклад, ключем відкрити замок у дверях за допомогою протеза, треба навиворіт вивернутися… Без протеза — взагалі без проблем. Часу витрачаю рівно стільки ж, скільки людина з рукою. Рука з пальцями — це як мультифункціональний інструмент. А рука без пальців — це теж інструмент, просто менш досконалий, менш функціональний. Окремі завдання виконувати не складно.

— Бачила, що без проблем керуєте автомобілем…

— У мене до поранення був великий досвід керування транспортним засобом. Якби я стільки не їздив до поранення, швидше за все, за кермо не сів би. Звісно, спочатку їздив більш обережно, в нелюдних місцях… Не по дорогах. Звикав, адаптовувався. Після поранення минуло 2,5 року, жодних проблем. Жодних аварійних ситуацій не було. Їжджу на далекі дистанції — Харків, Київ.

— У вас є годинник, який допомагає вам у побуті. Ви розповідали про цей годинник у своєму відео.

— Готівкою я не користуюся. Розраховуюся за покупки годинником. Годинник використовую для написання заяви і підписання документів (ручку вставляю у годинник). Хлопці з протезами вчаться писати. Можу нотаріально передавати право підпису іншій особі. Роблю все це сам за допомогою годинника. У мене спочатку був Casio зі звичайним силіконовим ремінцем. Зараз — Darwin. Друзі його подарували. Цей годинник більш спортивний. Тут є онлайн-карти, які працюють без прив’язки до телефону. Є різні фірми годинників. Головне, щоб зручно сидів на руці.

Також я вставляю в годинник ложку та виделку. З ложки мене ніхто не годує. Не ношу зі собою жодного адаптивного браслета для того, щоб їсти за допомогою окремого дивайсу.

— Ви досить багато займаєтеся спортом. Бігаєте. Розкажіть, будь ласка, про ваш «челендж» у соцмережах: «За кожного нового підписника — додаткові 100 метрів на велосипеді».

— Понад 10 років тренуюся і бігаю. Не так давно їздив у Норвегію. Там була ветеранська «двіжуха», де ми теж бігали. Перші 10 км на змаганнях я пробіг ще 2017 року.

«Челендж» із велосипедом досить непогано «просунув» мій блог. Я набрав одразу 10 тисяч підписників в Інстаграмі і у Фейсбуці. Зараз у мене майже 40 тисяч підписників. Ведення блогу розбавляє мої нудні ветеранські будні (усміхається. — Авт.).

На велосипед я сів без проблем і поїхав. Можливо, пізніше щось окремо придумаю на кермо для більшої зручності. Але зараз загаломнормально на ньому їздити. 40−50 км на день можу спокійно проїхати. Єдине, трішки доробив гальма — додав окремий важіль.

Окрім бігу, займаюся силовими навантаженнями. Підіймаю штангу та гирі. Деякі вправи викреслив, багато з тих, що виконував до поранення, й досі роблю. Якоїсь спеціальної ідеї немає. Якщо мої відео з тренувань корисні або хтось знаходить у цьому мотивацію — то нехай!

— Ви знімали відео, як боретеся з нікотиновою залежністю…

—  Я боровся з нікотиновими подушечками… На той момент не курив вже 8 місяців. Але ті подушечки вживав. У мене почало погіршуватися здоров’я, і я їх кинув. Почав знову курити. Від куріння не відчуваю жодних побічних ефектів. Як бігав десятки кілометрів, так і бігаю. Але зараз кількість нікотину зменшую.

— У вас дуже гарна собака породи кане-корсо…

— Її звуть Рея. Мені її подарували. У моїх батьків є лабрадор, якому буде 15 років. Я хотів теж мати собаку. Після поранення думав завести собаку, навчити її всього. Буде мені капці носити… До нас нещодавно заїжджав кінолог познайомитися. Знайшов мій блог і вирішив запропонувати співпрацю. Мені будуть давати тестувати спорядження для собак і покращувати його для потреб людей з різними порушеннями (або з відсутністю рук, або з порушенням функції рук). Моя собака добре вихована.

— Які у вас ще є хобі?

— Люблю ходити у походи. Завжди ходжу сам.

— Коли ви були у Норвегії, на одній фотографії зробили підпис: «Люблю цю куртку».

— (Усміхається. — Авт.). Це моя улюблена курточка з секонд-хенду, якій вже років 10. З осені і до кінця весни ходжу в цій куртці. Я людина невибаглива, мені багато не треба. У мене троє однакових штанів, пара шкарпеток, бігові кросівки. Я з цим не заморочуюся.

— Як даєте собі раду, коли одягаєтеся? Використовуєте спеціальні пристосування?

— Усе роблю сам. Одягу з ґудзиками не купую. Єдине, що складнувато — це одягати шкарпетки. Але я знайшов виробника, який мені підходить. Шиє хороші шкарпетки. Досить еластичні і зручні для вдягання, коли немає пальців. Мій друг користується спеціальним приладдям для шкарпеток, у нього трохи вища ампутація. Уже не може одягнути шкарпеток сам.

— А спеціальним посудом користуєтеся?

— У мене є дошка. Дуже зручна штука. Там є спеціальні шипи, на які нанизуєш огірок або помідор. Людині з однією рукою незручно нарізати продукти. А так — зафіксував помідор, нарізав. Нікуди не втікає і не котиться.