Інтерв’ю

«Для нас важливо розповідати історії героїчних українців усьому світу»

«Довіра між батьками і дітьми будується відтоді, як дитина з’явилася на світ…»

«Коли чоловік питає, чи щось з гастролей дітям привезла, кажу: «Мінус 300 євро, але 5 тисяч для армії»

«Мабуть, ще ніхто ніде не бачив стільки чоловічих сліз, скільки їх бачили в пологовому залі під час партнерських пологів»

«За забиття собаки до смерті вісім місяців ув’язнення отримав»

«Мої учні через мою сором’язливість не знали, що пишу книжки»

«Люди, схильні до суїциду, рідко про нього говорять…»

«Нам делегували збір, вивіз та утилізацію сміття»

«Для мене війна не закінчилася, бо Україна палає у вогні…»

Не можна втручатися в імунну систему людини без потреби

«Україна — епіцентр світу. Саме тут можна зрозуміти, як іде остаточна боротьба Добра проти зла…»

«Мене дивує живучість молодих організмів»

«Із того часу, як Дмитро написав пісню „Азов“, уся наша творчість скерована на підтримку наших захисників»

«Коли втратив зір, єдине, що у мене залишилося, — шахи»

«Мені пощастило, бо потрапив до артилерійської спільноти»

«Іноді людина вважає, що здорова. І раптом її „наздоганяє“ інфаркт»

«За моєю відставкою стоять ті, хто мене боїться»

«Головне — інтегрувати переселенців у життя Трускавецької ОТГ»

«Я — чорна вдова. Але за своїми чоловіками доглядала, як за малими дітьми»

«Прізвище Бенюк дуже зобов’язує»

«Завжди я всіх агітував і агітую, щоб цінували своє»

«У правовій системі Євросоюзу неможливо знайти шпарину!»

«У тяжкий час для України мушу бути тут — разом із українцями»

«Зять ставить вподобайки на усі мої фото»

«Іноземці, які раніше вивчали російську, тепер перейшли на українську мову»

«На жаль, лише завдяки війні ми почали цінувати своє»

«Більше уваги тоді приділяв команді, аніж своїй родині…»

«Свій „фронт“ тримаємо надійно»

«Меми про Чорнобаївку тримали нас у піднесеному настрої»

«Доторкнулася до історії Анни Попович, і повинна була її прожити»