Галина Вдовиченко

Слухала дощ вночі при відчиненому балконі. Не пам’ятаю такої погоди 31-го грудня. Звуки дощу - як весною, або восени. І згадала через той дощ одну новорічну історію

Про найголовніше в ці дні

Здавалося б, нормальна практика нормальної країни: президент приїхав із візитом до певного міста й захотів внести до програми відвідування такий пункт — зустріч з письменниками видавництва такого-то. Чому такого, а не інакшого?

Водночас кожен п’ятий демобілізований, вважають психологи Центру допомоги учасникам АТО «Фенікс», має посттравматичний стресовий розлад.

П’ятнадцять трамваїв стояли у центрі міста протягом півтори години, чекаючи на «героя парковки»

Про мовні смаколики з «Енеїди» та інший скарб, яким не користуємося повною мірою.

У червні 1941 року органи НКВС влаштували масові вбивства мирного населення у Західній Україні.

Від Івано-Франківська до татової Отинії – тридцять три кілометри.

Дмитро Стельмах – про маловідомі сторінки життя і творчості свого батька письменника Михайла Стельмаха.

Рік без засновниці спільноти взаємодопомоги.

Мігово, Велике, Княжпіль... Старосамбірщина. На узбіччях – великі мішки зі сміттям.

А минулої суботи від побаченого аж горло стиснуло: “наше” місце вигоріло вщент. Тут палили сухостій — і понищили кущі з деревами, уся місцина тепер обвуглена, чорна, немов пережила бомбардування…

На зустрічі з п’ятикласниками однієї з львівських гімназій зайшлося про домашні бібліотеки. Хто їх має? Хто поповнює книжками? Хто найбільше читає?

Тридцять років тому на Сихові майже не було дерев.

На шляху мовного самоствердження варто придивитися до досвіду країн, які свого часу пережили періоди мовно-культурного поглинання з боку агресивного сусіда.

Про речі, які зберігають як найдорожчу реліквію

Коли їду у Львові Хуторівкою, завжди з вікна шукаю поглядом “наш” бузок.

Про цю гру я вперше дізналася в спільноті взаємодопомоги “Емаус-Оселя” у Винниках.

Цю історію почула вже постфактум, а шкода, бо якби мала можливість делікатно втрутитись у неї, то так би й зробила.

Професор Михайло Кріль видає книжку за книжкою, усі – з історії його рідного краю, Добромильщини.

Мої знайомі купили живу ялинку ще перед 25 грудня — невеличку, міцненьку, ладну. Поставили у відерце з водою, прикрасили іграшками та гірляндами... 

Про користь записування планів та зробленого.

Поетеса, художниця і видавець Христина Венгринюк запитала на своїй сторінці на Фейсбуку, який би фільм про кохання їй порадили подивитися. І протягом кількох годин отримала понад сотню пропозицій.

Їхала на роботу “на перекладних”, бо маршрутка №32 зламалася, щось там потекло і нас усіх висадили на півдорозі.

Гори не пробачають легковажності.

Іван (Ян) Щасний Гербурт, власник Добромиля та Добромильського замку, жив за принципом «Правда і праця» й зробив для громади стільки, що пам’ять про нього живе й понині, чотириста років по його смерті.

Слова мають велику силу. Часом магічну.

У селі Старому Мізуні на Івано-Франківщині бережуть традиції, пам’ять про минувшину та особливості місцевої говірки.

Кілька порад фахівців для тих, хто прагне завести собі друга-хижака.

Молодший сержант Влад Сорд видав першу поетичну збірку і почав писати автобіографічний роман.