Передплата 2025 ВЗ

Головне, щоб жінка вийшла з медичної установи здорова, зі здоровою дитиною

Лікар акушер-гінеколог Львівського обласного клінічного перинатального центру, кандидат медичних наук Ігор Федорощак допоміг з’явитися на світ близько 5 000 малюків. Бачив щасливі очі тисяч родин, знайомий із проблемами та труднощами, з якими довелося зустрітися батькам, очікуючи своє маленьке щастя. Фахівець погодився відповісти на низку поширених запитань, з якими найчастіше звертаються майбутні матері

Фото з архіву Ігоря Федорощака.
Фото з архіву Ігоря Федорощака.

— Ви займаєтеся підготов­кою вагітних до пологів, су­проводом пологів, надаєте консультації з питань плану­вання сім’ї. Майбутніх матерів цікавить, коли треба починати шукати, обирати лікаря, ме­дичний заклад для пологів? Як це робити?

— Є різні пацієнтки: одні йдуть до пологового на чергову зміну чи до конкретного лікаря, а є й такі, які, як то кажуть, йдуть із вулиці.

Зауважу — якщо жінка приїде народжувати в наш перинаталь­ний центр народжувати, то їй в жодному разі не відмовлять.

Однак є багато причин для того, щоб вагітна знала лікаря за­здалегідь, ще до родів, як лікар знав свою пацієнтку. Це особли­во важливо тоді, коли пацієнтка має певні проблеми зі здоров’ям і можливі ускладнення під час по­логів. Раджу зробити це від 30 тижнів вагітності. Однак кожне таке знайомство відбувається в кожному випадку індивідуально. Для прикладу, в мене є пацієнтки, які звертаються до лікаря вже від того моменту, коли дізналися, що вагітні. Тоді спостерігаємо за ва­гітністю впродовж усього періоду.

Переконаний, якщо є певні мо­менти зі здоров’ям чи вагітністю, то зручніше, щоб поруч був лікар, який знає, як діяти в розвитку тієї чи іншої ситуації. Це набагато кра­ще, ніж коли пацієнтка приїжджає у медичну установу перед самим народженням, і лікар лиш тоді по­чинає знайомитися з її медичною картою. А для цього. погодьтеся, не завжди є час.

Щодо вибору медичної устано­ви, то важливо звертати увагу на те, щоб у закладі був весь комп­лекс послуг, тобто щоб усе та всі були на місці.

— Що ви радите вагітним брати зі собою в пологовий?

— Для зручності пацієнток, щоб полегшити вибір речей для по­логів, медичні установи готують і вивішують такі списки на своїх сторінках. Для прикладу, такий список є на сторінці перинаталь­ного центру. За цим списком жін­ка може зібрати все необхідне.

Підготовкою такої сумки тре­ба зайнятися вже з 30 — 34 тижня вагітності. Зустрічаючись з паці­єнтками, я завжди наголошую, що краще, аби такі сумки були прозорими. Це потрібно з прак­тичної точки зору, для зручності пошуку тієї чи іншої речі. Часом після пологів жінка не в стані від­повісти, і щоб чоловік або чужі люди не витягували всі речі з тор­би, у прозорій їм буде легше зна­йти необхідне. Щодо посуду, то тут — за бажання, на власний роз­суд. Я прихильник того, щоб мати власний посуд. Окрім того, коли пологи партнерські, то партнер повинен мати змінний хатній одяг.

Щодо сумішей, то мами, які ще не мають власного молока, мо­жуть не переживати, — у нас є банк грудного вигодовування.

— Знаємо, що є така окрема категорія пацієнток, яка ви­словлює побажання — тільки кесарів розтин. Тож ваші пора­ди: природні пологи чи кесарів розтин?

— Від того, у який спосіб наро­джена дитина, вона не є інакшою, і, відповідно, та жінка не є меншою мамою тієї дитини. У медичній картці ми пишемо пологи шляхом кесаревого розтину, тобто це теж пологи. І ми приходимо в уста­нову по результат, а не процес. Я не дуже рекомендую кесарів розтин. Однак є ознаки, за якими його необхідно робити. Тож якщо виникають ті чи інші покази для кесарського розтину, ми стежи­мо за цим. Головне — позитивний результат, коли жінка виходить із медичної установи здорова, зі здоровою доношеною дитинкою, своїми ногами .

— Сучасна медицина пропо­нує багато методів знеболення пологів. Загальновідомо, що зараз найпопулярнішою є епі­дуральна анестезія.

— Так, найпопулярнішим та найбільш ефективним методом зараз є епідуральна анестезія. Однак він має як багато прихиль­ників, так і противників.

За вказаного методу знебо­лення відбувається шляхом вве­дення препарату в епідуральний простір поблизу хребетного ка­налу через катетер. Анестетик блокує біль, але жінка залиша­ється активною і відчуває пере­йми. Після пологів катетер вида­ляється.

Епідуральна анестезія ніяк не впливає на тривалість першого періоду пологів. Другий період у середньому може тривати від 2 до 3 годин.

Знеболення не впливає на стан плода та може застосовува­тись за передчасних пологів і на­віть полегшувати їх для дитини.

Ризик виникнення болю у спині після пологів ніяк не пов’язаний з епідуральною анестезією і може виникати у жінок, яким її не про­водили.

Щоправда, є протипоказання до епідуральної анестезії. Відтак її не можна проводити людям з:

  • порушенням згортання кро­ві, зниженим рівнем тромбоцитів;
  • прийомом препаратів для розрідження крові. Залежно від дозування, прийом таких ліків по­трібно припинити за 4−24 години до пологів;
  • різними септичними інфек­ційними ускладненнями у матерів.

— Сьогодні дуже актуальна проблема безпліддя. Як час­то сіи’ї звертаються із цим до спеціалістів, і як ті допомага­ють у її вирішенні?

— Непліддям вважається нена­стання вагітності під час відкри­того статевого життя подружньої пари впродовж більше ніж одного року. Тобто коли люди живуть не застерігаючись понад один рік, то є проблема безпліддя. Про­блем безліч. Однією з найпо­ширеніших є проблема жіночого репродуктивного здоров’я. Якщо нещодавно ми з вами пережива­ли епідемію COVID-19, то зараз можна навіть сказати що у нас є епідемія безпліддя. Якщо від­відати одну з репродуктивних клінік міста, зокрема в нашому перинатальному центрі, можна побачити, скільки людей звер­тається до допоміжних репро­дуктивних технологій, або, як їх називають у народі, штучне за­пліднення. Проблема доволі роз­повсюджена і глобальна, а при­чин її безліч. Як акушер-гінеколог, назву інфекційні, імунні, аномалії розвитку жіночих статевих орга­нів, гормональні розлади як щи­топодібної залози, так і жіночих статевих гормонів. Поширений і чоловічий фактор безпліддя. За­вжди до цього питання треба під­ходити комплексно, обстежувати пару в цілому.

Якщо проблема глобальна, то медицина розвинулася до такого рівня, що сьогодні є можливість допомагати подружнім парам у вигляді допоміжних репродуктив­них технологій. Є різні види такої допомоги. Цим питанням доволі успішно займаються лікарі-ре­продуктологи.

— І знову — про пологи. Чи можете розповісти про най­складніші пологи у вашій ме­дичній практиці?

— Пригадую, як до мене на знайомство перед пологами при­йшла пара — жінці 44, а чоловікові — 46. Це була вже не перша вагіт­ність, але жодних успішних по­логів. Вагітність настала шляхом штучного запліднення. Двійня — біхоріальна біамніотична, коли двоє діток мають свою плаценту і свій плідний міхур. Хлопчик і ді­вчинка.

Жінка була дуже красива і прийшла на підборах. Я звернув увагу на цю деталь, бо моя мама розповідала мені, що, будучи вагітною мною, постійно ходила на підборах аж до самих поло­гів, поки успішно не задивилась на чужі фіранки і не впала на сходах. Я успішно перевернувся на сідниці, і мама народжувала мене в сідничному передлежан­ні. Але, як бачите, сідничні роди не є вироком — буває, що жінки народжують і через кесарів роз­тин, і природним шляхом.

Чоловік з жінкою були чітко переконані в тому, що народжу­ватимуть природно. Я їх у цьому рішенні підтримав, хоч і свідомо оцінював усі ризики. Завжди на­магаюсь пологи, які мають певні ризики, проводити під епідураль­ною анестезією.

Ніколи не клеймую жінок віком, але: 44 роки, двійня… Сукупність усіх факторів збільшувала ризик, що щось може піти не так і закін­читись кесаревим розтином.

Щасливо, десь близько опів­ночі, ми спочатку народили хлопчика вагою 2,400 кг, і через пів години дівчинку — вагою 3 кг. Батьки були надзвичайно щас­ливі та дещо шоковані — зізна­лись, що самі не до кінця вірили, що вдасться народити природ­ним шляхом і що я підтримаю цю їхню дещо таку фантастичну ідею. Жінка розповідала, що її подруги до кінця не вірили, що вона наважиться на такі пологи. Довго не вірили, що вона наро­дила самотужки.

Таких моментів зі своєї прак­тики можу пригадати чимало. Саме моменти, коли бачиш щас­ливі очі батьків на виписці, моти­вують працювати.

— Після народження дитини жіночий організм проходить важливий етап відновлення. Як жінці у цей період підтриму­вати себе фізично та емоцій­но? На що слід звертати увагу, щоб уникнути ускладнень?

— Насамперед не варто забу­вати, що самопочуття матері не менш важливе, ніж здоров’я ма­люка!

Післяпологовий період у жін­ки триває 42 доби. Увесь цей час важливо дотримуватися осно­вних принципів щодо повернення до фізичної активності. Цей про­цес має відбуватися поступово. Жінка повинна відпочивати і спа­ти тоді, коли спить дитина. Щодо догляду післяопераційної рани або інших швів, то слід викорис­товувати теплу воду, м’який руш­ник, уникати агресивних інтим­них засобів.

Фізичне навантаження — теж поступове. До звичних фізичних навантажень можна повертатися після післяпологового огляду.

Перший післяпологовий огляд рекомендовано провести через 6 — 8 тижнів після пологів. Звіс­но, якщо з’являться такі симпто­ми, як підвищення температури, виникнуть певні зауваження до ділянок шва, неприємний за­пах післяпологових виділень або інші незрозумілі симптоми, треба звернутися до лікаря швидше.

Щодо виділень, то після по­логів вони мають бути перші три доби більш інтенсивні, а потім поступово зменшуватися. До мі­сяця після пологів вони мають припинитися повністю.

Якщо ж виділення не припи­няються, а навпаки, стають ін­тенсивнішими, яскравими, кров’янистими, з дуже вираженим неприємним запахом, тоді слід негайно звернутися до лікаря.

Під час виписки чи на першому післяпологовому огляді з лікарем слід обговорити питання контрацепції, адже овуляція може відно­витися раніше, і важливо володі­ти цією інформацією.

Окрім того, після пологів у жі­нок можуть виникати перепади настрою — так звана післяполого­ва хандра. Такий стан поступово зникне і не несе за собою жодних ризиків. Звісно, якщо виникають інші психологічні стани, особли­во післяпологова депресія, жінці треба звернутися по допомогу. Закликаю: не соромтеся просити допомоги зовні. Жінка не повинна з усім впоратися сама.

Ще одне питання, яке за­слуговує особливої уваги, — це харчування. Воно повинно бути збалансованим, багатим на за­лізо, кальцій, білки та кліткови­ну. Жінка має вживати достатню кількість рідини, особливо, якщо годує грудьми.

Слід пам’ятати, що кожна жін­ка — унікальна, зі своїми станами, власним настроєм та індивіду­альними проблемами.

Записала Анна Врублевська.