Час увімкнути холодний розум

Про найголовніше в ці дні

Як казав професор Леонід Ушкалов, «наша картина світу загалом чорно-біла. Звідси й те повсякчасне впадання у крайнощі».

Останні передвиборчі тижні і дні — яскравий тому доказ. Обговорювати кандидатури — нормальна річ, обливати багном одне одного — геть інша. Шокує не «що» — а «як». Особливо дивує шал, з яким співвітчизники накидаються одне на одного, брутальність суперечок, змагання у плювках.

Не йде мені з голови сварка фронтовиків на ФБ. Одна група висловила свою думку, підтримавши чинного Президента, група інших рвонула в бій зі звинуваченнями, ще й обізвала побратимів «проплаченими». Одного з тих, хто публічно висловив свою думку, знаю від 2014-го, з Львівського госпіталю. Він свого часу не торгувався про ціну — по повній заплатив за те, щоб країна втрималась на ногах після удару. Мав важке поранення після Луганського аеропорту, повернувся до активного життя. Але і той, що на нього накинувся, він щойно з нульовки, він теж не байдужий, йому теж болить. Але він розкидається звинуваченнями, емоції беруть гору, а час увімкнути холодний розум.

Ми ж заради такої країни робили і робимо кожен хто може, щоб ніхто нікому рота не затикав, але відповідав за свої слова і за свій вибір. Чого ж ми тепер так жахливо сваримось? Чому розкидаємось звинуваченнями та навішуємо ярлики? Граємо на руку тим, кому це вигідно.

Більшість наших спільних проблем можна було б уникнути, якби ми більше думали і менше піддавались хапливим емоціям, не реагували на навмисні подразники саме так, як від нас очікують експериментатори.

У мене досить претензій до Порошенка, але ще більше визнань того, що він спромігся зробити на своєму місці. Суспільство покладає на людину, що перебуває на цій посаді, відповідальність за все, геть за все, навіть за те, на що вона не має повноважень. Але ж як можна не помічати того, що він вже зробив? Це, по-перше. А по-друге, він вже у такому коридорі, що не уникне зустрічі ніс до носа із триголовим змієм — корупція, олігархат, кривосуддя (якби ж то тільки три голови!). І назад вже не повернути, і не зупинитися. Суспільство не дасть.

Надзвичайно особливий момент у нас зараз.

Думати, просіювати інформацію через сито здорового глузду, не бути легковірними простаками, що реагують на провокації так, як бажає провокатор. Щоб не дати агресору до рук його улюбленого козиря: йдемо на допомогу! Як це було у 2014-му.
Наше спільне рішення вплине на всіх і на вся, від його наслідків не вдасться сховатися навіть байдужим аполітічним співвітчизникам, навіть переконаним соціопатам, нікому.

Джерело