Галина Вдовиченко

Перекладач Наталя Іваничук та її чоловік Андрій Сосса мають європейське ставлення до житла. Воно, на їхню думку, мусить перш за все бути функціональним та недорогим.

З-поміж кількох стрийських книгарень є навіть одна з літературною вітальнею

Чимало робіт, створених незвичною технікою, ми побачили у студії дизайну у Стрийському вищому художньому професійному училищі. Нахилилась над графікою, схожою на фото у техніці сепія. Що це? Картини, зроблені манною крупою різних відтінків…

Завжди є певна логіка у тому, що деякі письменники презентують свої нові книжки разом. Андрій Курков та Юрій Винничук зустрілися з читачами своїх романів «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» і «Танго смерті» (це сталося у дворику львівської Ратуші) саме у тандемі.

Проминаю один районний центр. Який саме, нема сенсу наголошувати, бо таку картину нині можна усюди побачити. А тут я наразі спромоглася порахувати: вздовж однієї вулиці з активним дорожнім рухом біліють на вуличних стовпах (не на кожному, через один!) портрети кандидата у депутати, закріплені у жорстких рамках.

Чергову партію книжок завезла у віддалену сільську бібліотеку невтомна «Таврія», відома у літературних колах як «Чебурашка». Вона, до речі, потрапила навіть до роману Андрія Куркова «Львівська гастроль Джиммі Хендрікса». Звідки книжки? Від якого мецената?

Почну з розчарування. Нещодавно навчили мене варити суп зі свіжого огірка. Ні, зі супом усе гаразд, він вдався, і навіть став кулінарним відкриттям для багатьох, хто скуштував його і попросив переписати рецепт. Однак, за певною аналогією, я подумала, що місто Ніжин, славне своїми огірками, мусить мати своє фірмове Свято огірка. Або Огірковий фестиваль. Який-небудь там Огірк-фест…

Існує така гіпотеза, що якби усі люди на планеті домовились і одночасно зробили кілька кроків у певному напрямку — планета змінила б свою швидкість. Чи кут нахилу. Чи ще щось неймовірне мало би статись. І то лиш завдяки кільком крокам кожного з нас у певному напрямку.

Банальна, але правдива думка: у кожного з книголюбів відбувся свій Форум видавців у Львові. Ще б пак! Понад 800 різноманітних заходів! Почути-побачити бодай одну соту з усіх акцій, презентацій, читань та виступів – і то вже чимале досягнення для того, хто чекає на свято цілий рік. Тому не дивно, що і враження можуть кардинально різнитися між собою.

Про моторошну дорогу у Добромилі, викладену каменями з єврейського кладовища, дізналась з випадкового ролика в Інтернеті. Про такий Добромиль я нічого не знала. Звертала увагу на металеву «зірку Давида» на балконі одного з будинків у центрі міста, але навіть не здогадувалась, що приміщення кінотеатру «Україна» було колись синагогою.

Волинянка баба Оля все життя працювала, і тепер без роботи не сидить/