Ялинка, яка захотіла жити

Ця різдвяна історія починалася цілковито звичайно, як у багатьох. А далі сталося диво — верхні гілки ялинки раптом набубнявилися світло-зеленим й випустили на світ ніжні щіточки глиці. Господарі очам не повірили: ялинка, що дотепер не загубила жодної голки на підлогу, за кілька днів до завершення різдвяно-новорічних свят, а отже й до перспективи опинитися на смітнику, подала чіткий сигнал про те, що вона вмирати не збирається. Що вона жива і вона росте - у відрі з водою!

Природа час від часу нагадує нам про потужні можливості волі до життя, демонструє приклади вітальної сили у безнадійних, здавалося б, ситуаціях. Виживають скалічені звірі і птахи, пробивають камінь рослини, які не мають чим живитися на цегляних стінах... Люди, які пройшли нелюдські випробування, знаходять у собі бажання жити, ростять дітей, знаходять собі нову справу життя, допомагають іншим і не втрачають почуття гумору. Будь-який лікар може розповісти історії про неочікувані трагічні фінали доволі прозаїчного захворювання, бо хворий вирішив, що це вже кінець. І навпаки — є чимало історій дивовижного одужання безнадійного хворого, бо він не здавався, боровся за себе, знаходив опертя в своєму оптимізмі. 

Моїй знайомій, коли їй було 80 років, зробили дуже складну операцію. Через кілька днів хірург сказав: доведеться оперувати ще раз. “Гаразд”, - відповіла пані Ніна. Минув другий післяопераційний період, хірург знову з новиною: потрібна ще одна операція... “Лікарю, - втішила його пацієнтка, - не хвилюйтеся. Треба - то треба. Я вам вірю. Все буде добре”. Зараз пані Ніні 86 років, вона активна й життєрадісна, як завжди.

На життєвому циклі тієї ялинки мав переконливо поставити крапку удар сокири, такою була правда життя і смерті, та ялинка наперекір усьому вирішила жити. Господарі тепер кажуть: нікуди ми її не викинемо, нехай залишається з нами до весни, а тоді висадимо цю впертюху надвір. Хай росте, як така наполеглива...