Галина Вдовиченко

Микола Тишик з волинського Седлища дав ворогам прочухана

Без багатьох речей можна жити, лише без радості — ніяк.

Начальник ремонтної служби 3-го батальйону територіальної оборони Львівщини «Воля» – про фронтові реалії

Совість Росії не мовчить. Відомі російські громадські діячі звернулися до українців із запевненням: “Мы с вами в вашей справедливой борьбе!”. Це звернення підписали відома правозахисниця Людмила Алєксєєва, політолог Лілія Шевцова, історик Андрій Зубов та інші.

Минулого вівторка під пам’ятником Данилу Галицькому у пункті збору допомоги українським військовим був “шкарпетковий день”. Я про це не знала, просто принесла півсотні пар шкарпеток, а виявилося — влучила у десятку.

Це фото з Фейсбуку шокувало. Російський вояка похвалився у соцмережі своїми подвигами в Україні. На знімку троє зі зброєю присіли позаду вбитого українського військового. Наче мисливці з трофеєм.

Громадська ініціатива “Економічний бойкот регіоналів. Львів” дісталася до Форуму видавців — публічно, у соцмережах, запропонувавши адміністрації книжкового ярмарку відмовитись цьогоріч від участі російських видавництв.

Завжди спокійно ставилася до тих, хто читає, що мені не подобається, дивиться те, на що шкода часу, слухає те, що ріже вухо. Але нині щось з моєю толерантністю сталося.

Ми зараз усі як одна родина. Переконалася у цьому минулих суботи-неділі, бо бачила, як люди з різних куточків України, навіть не знайомі одне з одним, намагаються допомогти мамі пораненого бійця з Львівщини.

Олена Степова живе у маленькому селищі на Луганщині, – “у сільсько-шахтарській місцевості, на окраїні світу”. Коли її маленька батьківщина опинилася у центрі геополітичних катаклізмів, жінка несподівано почала писати про те, що відбувається навколо.

Ті, що називають українських військових укрофашистами, завзято діляться у соцмережах добірками фотографій. Запевняють: це трупи дорослих та дітей на вуличках станиці Луганської. Дивіться, мовляв, що зробила з населеним пунктом українська військова авіація.

Живемо в умовах, коли сусідня країна анексувала частину нашої території та роздмухує збройне протистояння на нашому сході. Усі думки та розмови — навколо цього.

Ольга Гладич (на фото) багато років працює у бібліотеці села Старий Мізунь. Село має багату історію, налічує три тисячі жителів, але для того, аби спогади старших людей не були втрачені, пані Оля зустрічається з ними й записує ці розповіді. А також звичаї та пісні.

«Маленька Віра». Так називався художній фільм 1988 року, події якого розгортались у Маріуполі.

Замальовки із сільського базару

Ще кілька місяців тому автобусні скарги на сучасну молодь не викликали бажання сперечатися. Особливо, коли «гнали» на хлопців, мовляв, і безвідповідальні вони, і інфантильні…

З кожним днем збільшується список російських митців, які сміливо підтримують народ України у прагненні відстояти свободу та незалежність.

«Ми твердо заявляємо про підтримку позиції Президента Російської Федерації щодо України та Криму».

Наш колишній теж три місяці тому пройшов свою точку неповернення, хоча не раз за увесь цей час міг відреагувати на глас народу більш-менш адекватно і тим себе врятувати. Але він цього не зробив

Досвідчені експерти та політологи ще кілька днів тому вважали, що за найоптимістичнішим прогнозом Януковичу врешті-решт доведеться подарувати його «Межигір’я» – нехай, мовляв, сидить у своїй резиденції та розводить страусів

Це було зовсім недавно, а тепер здається, що у якомусь іншому житті. Для літературного сайту мене попросили заповнити так звану анкету Пруста. На одне з питань: «Ваші улюблені нелітературні герої?», відповіла: «Ті, хто у певний момент кидається рятувати, а не знімати на мобілку». Зараз відповіла б по-іншому. Це — герої-майданівці. Вони і є героями нашого часу.

І у міжособистісних проблемах невеликої спільноти, і у глобальних протистояннях завжди варто усвідомлювати, чим можна поступатися на шляху до змін, а чим – за жодних обставин ні.

У залі очікування – вокзальний спокій. Наче й ходять туди-сюди, розмовляють, повітря затхле, але рух і тепло правлять за колискову тим, хто дрімає у жорстких кріслах. Люди чекають кожен на свій поїзд. Таке складається враження. Помилкове. Бо дехто тут лише знайшов прихисток до ранку.

Українські живописці творять мистецтво посеред барикад

Заручниками влади є не лише затримані мітингувальники та випадкові перехожі, а й хлопці, які пішли служити в армію, а опинилися у живому щиті «вевешників» на Грушевського.

Хтось на Майдані та на Грушевського. Інші тримають пости біля воріт частин внутрішніх військ та біля лікарень. Барикад усе більше по усій країні.

Яка це втіха – дізнатися, що хтось юний, молодий-зелений, записує за своїми бабусями-дідусями їхні спогади.

Як провокатори компрометують Євромайдан

Близько 5-ї години ранку. Блокпост на розі Хрещатика та Прорізної. Варта не пропускає на Майдан двох дуже п’яних хлопців.

Україна не просто дивує, вона вражає світ. Не лише тим, як ганебно поводиться влада зі своїм народом, а й — у першу чергу – безпрецедентним мирним спротивом мітингувальників, що не має аналогів у сучасному світі.