Грибок любить закрите взуття…

Звідки беруться грибки?

Грибкові захворювання — одна із най­складніших та найпоширеніших проблем у світі. Серед причин поширення грибко­вих захворювань — погіршення екологіч­ного стану навколишнього середовища та низька санітарна культура населення. Це призводить до того, що хворі пізно звертаються до лікаря, сподіваючись, що свербіж та лущення минуть самі собою. Підступний грибок тим часом впевнено прогресує і без зайвих перепон може за­шкодити здоров’ю людини.

До одних грибна болячка-мікоз при­стає, інших не чіпає. Чому? Річ в імунітеті. Якщо людина часто простуджується, хво­ріє на ангіни або у неї є хронічне захво­рювання печінки, легень, захист шкіри послаблюється і грибки, які «заскочили» на нігті, легко приживаються.

Клінічні прояви грибкового захворювання

Найчастіше зустрічаються мікози гладкої шкіри: епідермофітії, бластомі­кози, рубромікози. Кожне із них прояв­ляється по-різному, проте здебільшого уражаються міжпальцеві складки кистей рук та стоп. Шкіра починає свербіти, з’являються почервоніння і мікротріщин­ки. За складніших форм приєднується супутня інфекція. В людини може під­вищуватися температура тіла, а грибок, окрім стопи, розповсюдиться на інші ді­лянки шкіри. Більш небезпечні рубромі­кози, які уражають гладку шкіру. Знову ж таки, спостерігається почервоніння, утворюються чітко обмежені вогнища ураження, на яких можуть виникати папу­льозні та везикульозні висипання і значне лущення. Такі ураження шкіри складніше піддаються лікуванню.

Групи ризику

Особливо люблять грибки господаря, який носить закрите взуття із синтетич­ного матеріалу. Саме тому мікоз — про­фесійна хвороба військових, спортсменів і банщиків. Тож взуття має бути відкритим, вільним, легким, найкраще зі шкіри, щоб ноги «дихали». Капці ж із синтетики, які легко мити, підійдуть для пляжу. Взагалі, для взуття необхідно іноді влаштовувати банний день: протерти туфлі, босоніж­ки зсередини розчином формаліну або оцтом, покласти в поліетиленовий пакет і міцно зав’язати. Через дві години після цього провітрити взуття на свіжому повітрі.

Секонд-хенд — ще один із способів заразитися грибковим захворюванням. Перед тим, як взути привізне взуття, його треба ретельно почистити та продезін­фікувати. Це можна зробити в домашніх умовах: слід обробити взуття формалі­ном, замотати в целофановий пакет і за­лишити герметично закритим на кілька годин.

Грибок — це заразне захворювання, і передається воно дуже легко. Якщо людина контактує з особою, яка має грибкове захворювання, але у неї до ін­фекцій досить сильний імунітет, вона не обов’язково заразиться. Усе залежить від загального стану організму та від дотримання особистої гігієни. Важливо також, чи не хворіє людина хронічним со­матичним захворюванням або хворобою шлунково-кишкового тракту.

Методи лікування

Людина відчуває дискомфорт, тому що не може носити відкрите взуття, ро­бити манікюр та педикюр. Проте, якщо не лікувати оніхомікоз, можливі серйозні ускладнення. Насамперед, може виник­нути мікотична екзема. У цьому випадку грибок розповсюджується не лише на шкіру та нігті, а й проникає у кістки. Його треба обов’язково лікувати.

Зняття нігтьової пластинки, змащу­вання йодом, застосування лікувальних лаків, які раніше використовувались, позитивні результати можуть дати мак­симум на пів року. Основні та найефек­тивніші при лікуванні - системні табле­товані антимікотики. Якщо з’явилися перші прояви хвороби, не варто зволіка­ти, а звернутися одразу до лікаря.

Народна медицина

Крім препаратів, мазей, які випису­ють лікарі, при цьому захворюванні також корисно робити ванночки з оцтом. Це допомагає вилікувати грибок. Спочатку треба добре попарити ноги, потім вили­ти в невелику посудину 0,5 л теплого 9% столового оцту. Посудину поставити під невеликим нахилом і опустити в неї ноги так, щоб вони почувалися вільно і не впи­ралися у дно.

Потім змочувати ганчірочку в оцті і протирати нею ноги до кісточок. Тримати ноги в оцті 15−20 хвилин. Після ванночки добре їх витерти, не обмиваючи водою, а оцет вилити назад у пляшку — його мож­на знову використовувати для ванночок. Скільки робити таких процедур — зале­жить від важкості захворювання, але в тиждень потрібно повторювати цю про­цедуру не менше 2 разів.