Наталія Балюк

Майдан — це найкраще, що сталося з нами, українцями, з країною, за рік, що минає. А може, і за усі 22 роки Незалежності. Щось подібне ми пережили у листопаді-грудні 2004-го.

За майже чотири роки безмежної влади режим Януковича пустив міцне коріння, заклав собі надійний фундамент. Тому скинути цю владу нахрапом, як, наприклад, пам’ятник Леніну, не вдалося. Від потужної хвилі народного невдоволення режим похитнувся, але встояв.

Щойно на розгляд Сенату США було внесено резолюцію, якою пропонується ввести візові обмеження і заморозити активи для осіб, відповідальних за насильство проти учасників мирних акцій в Україні, як буквально на другий день знайшлися винні у жорстокому розгоні Майдану.

Схоже, у президента дар мови відняло. Цікаво, скільки заспокійливого він вже випив?...

Що буде далі? Думаю, це ключове питання зараз ставлять собі усі: і ті українці, що стоять на майданах, і ті, що сидять по хатах, і лідери опозиції, і президент України та його перелякане оточення. І жоден з них не знає і не може знати відповіді.

Влада продовжує грати з вогнем, тобто з українським народом.

У народі кажуть, горбатого могила виправить...

Масштаб недільних протестів вразив! Складається враження, що людей в центрі Києва було більше, ніж під час Помаранчевої революції. Накипіло!

У неділю я була в Києві на Європейській площі. В столицю їхала з тривогою. Переживала, чи вийдуть люди на Майдан?

Шахраї! Брехуни! Пройди! Злодії! Вони нас знову обікрали! Підло вкрали останнє, що залишилось в українського народу — Надію! Надію на краще життя! Останні тижні ми жили тією надією. Ми вірили, що бодай наші діти будуть жити в гідних умовах і пишатися своєю країною.

Наприкінці листопада 2003 року грузини вийшли на свій Майдан. Народ протестував проти фальсифікацій на парламентських виборах. Опозиціонери на чолі з Михаїлом Саакашвілі з трояндами в руках захопили будівлю парламенту, перервали виступ Шеварднадзе і змусили його покинути залу у супроводі охоронців.

На відміну від результату футбольного матчу у Франції, де українські футболісти втратили шанс поїхати на чемпіонат світу у Бразилії, на саміті у Вільнюсі Україна ще може сподіватися на успіх.

Перемога Руслани на “Євробаченні”, братів Кличків на боксерському рингу, тріумфи наших спортсменів на різноманітних змаганнях... Для нас, українців, це моменти радості, моменти гордості за свою державу! Але, на жаль, ці щасливі миттєвості не часті.

Цей афоризм якнайкраще характеризує суть останнього президентського призначення.

Як студенти живуть від сесії до сесії, так газетярі — від передплати до передплати. Кожної осені протягом кількох місяців традиційно триває передплата на друковані видання на наступний рік.

Віктор Янукович задоволено потирає руки. Прямо бачу його вдоволене обличчя зі знаменитою посмішкою... Партія регіонів у стінах парламенту знову розвела опозицію “як котят”.

Дивуюсь з терпіння і самовладання європейських політиків, які ведуть переговори з Віктором Януковичем щодо долі Тимошенко та європерспектив України. Як їх ще шляк не трафив?! Два роки він їх відверто водив за ніс, а вони продовжували говорити з ним мовою толерантної дипломатії. Щоправда, в певний момент здалося, що терпець увірвався, і вони махнули на безнадійного українського президента рукою. Але, на щастя, не махнули рукою на Україну.

Рідко коли боксерські бої мають присмак політичного протиборства, як правило, носять суто комерційно­видовищний характер. Бій Повєткіна­- Кличка випадав з цих традицій. Бо відбувався у Москві. І цим усе сказано.

Палкі дискусії про єдиного кандидата від опозиції – не на часі

Якби один з моїх найулюбленіших письменників Михайло Булгаков жив у наш час і зараз писав би своє геніальне “Собаче серце”, то прототипами Шарикова і Швондера мали б стати Добкін і Кернес (у Харкові люди між собою їх називають Допа і Гепа).

Моноліт дав тріщину. Міф про монолітність та дисциплінованість Партії регіонів, який роками підживлювався для не менш монолітного та дисциплінованого виборця, розвінчується.

За іронією долі президент, який прийшов до влади значною мірою завдяки проросійському совковому електорату, якого важко запідозрити у тому, що сповідує європейські цінності, який ментально і політично тяжіє до авторитарного стилю керування, веде Україну до Європи.

Я вперше у житті побувала на футбольному матчі. Оскільки футболом цікавлюся на рівні “чайника” (тому вболівальник з мене такий собі), на стадіоні “Арена Львів” під час гри нашої збірної з бідолахами із Сан-Марино я більше дивилася на трибуни, ніж на футбольне поле.

Помилялися скептики, які прогнозували, що після двох з половиною років політичної «відсидки» колишній польовий командир Майдану Юрій Луценко, втомлений переслідуваннями влади, зрадами товаришів, нажитими болячками, «заляже на дно».

Сьогодні В УКРАЇНІ стартує новий політичний сезон.

Один МІЙ ЗНАЙОМИЙ вже років 15 їздить в Росію на заробітки: будує дахи. Сам він з далекого закарпатського села. Два-три місяці — на заробітках, кілька тижнів – вдома. І так з року в рік.

У 2008 РОЦІ Грузія подала заявку на вступ у НАТО

Загадкова, якась кіношна, втеча з-під домашнього арешту підозрюваного у хабарництві ректора (нині вже з приставкою екс) Національної податкової академії Петра Мельника, який дивом, без шуму і пилу, зумів зняти міліцейський браслет, у більшості громадян викликає щонайменше іронічну посмішку.

Два РОКИ лідер української опозиції Юлія Тимошенко перебуває за ґратами, ізольована від білого світу, від повноцінного життя.

Кількох КІЛОМЕТРІВ українськими горе-дорогами було цілком достатньо, аби повністю зіпсувати хороший настрій після відпочинку у Хорватії, “прийти до тями”, тобто поринути в українські реалії