Марков відколовся і «розколовся»...

Моноліт дав тріщину. Міф про монолітність та дисциплінованість Партії регіонів, який роками підживлювався для не менш монолітного та дисциплінованого виборця, розвінчується.


Причому розвінчувати його взявся донедавна один з найбільш бойових та одіозних “штиків” фракції “регіоналів” ­ запеклий ворог проєвропейського курсу та адепт Митного союзу, лідер шовіністичної партії «Родіна» Ігор Марков. Те, що в принципі було зрозуміло і про що нескладно було здогадатися, ображений “екс­”регіонал” видав “прямим текстом в ефір”. Марков, якого, нагадаю, рішенням ручного Вищого адміністративного суду України позбавили депутатського мандата (суд зобов’язав ЦВК анулювати реєстрацію Маркова кандидатом у народні депутати й почати підготовку до нових парламентських виборів у Київському районі Одеси), розповів журналістам, що «фракцію Партії регіонів тримають у страху». Звідси, мовляв, і одностайні голосування, і залізна дисципліна.

Але не страхом єдиним живуть провладні нардепи. Мотивують їх і грошима. За словами Маркова, кожен “регіонал” за дисципліноване голосування отримує “преміальні” ­ 5 000 доларів на місяць. Це, звісно, окрім депутатської зарплати. «Якщо дисципліновано ходиш і голосуєш — 5 тисяч доларів на місяць. Якщо виступаєш із трибуни — ще п’ять», ­ заявив “постраждалий” від українського “невибіркового” правосуддя.

Батіг і пряник діяв безвідмовно. Саме такий принцип багато років тримав фракцію у вузді. Тому і “тушок” серед “регіоналів” ніколи не було: одні трималися купи, бо від добра добра, як відомо, не шукають, інші банально боялися робити зайві рухи. Як жартують у народі: вхід — рубль, вихід — два... Виходити з Партії регіонів ніхто не наважувався. Та й мати власну точку зору також ніхто не намагався. Якщо і коливався, то як і за старих «добрих» радянських часів — лише разом з лінією партії. Але політична сила, що вибудовується і тримається на підкупі та страху, яка не має жодної ідеології, а владу трактує лише як засіб збагачення, рано чи пізно мала стати заручником власної системи “цінностей”. І це дуже символічно, що таврувати ганьбою Партію регіонів взявся політик, який до моменту позбавлення його депутатського мандата безкарно, під дахом тих же “регіонів”, дозволяв собі відверті антидержавні випади.

Біографія Маркова, в тому числі і політична, мало чим відрізняється від біографії типового нардепа­«регіонала». В буремні дев’яності у специфічних колах він був відомий як «Марадона» та «Челентано». Потім вирішив розширити сферу своїх інтересів ­ пішов у політику. Спочатку записався в партію «Трудова Україна», потім балотувався в Одеську міськраду від блоку Наталії Вітренко. Пізніше створив власну партію «Родіна». Запам’ятався жорстоким побиттям учасників акції проти встановлення пам’ятника Катерині ІІ в Одесі. Місцевий телеканал АТВ, який належить Маркову, прославився українофобськими програмами. Йому все сходило з рук... Народним депутатом одіозний одесит став завдяки тісній співпраці з Партією регіонів. Марков не приховував, що як депутат­мажоритарник пообіцяв провладній політичній силі, що в разі перемоги на виборах поповнить лави “регіоналів” у парламенті. Ця обіцянка і стала запорукою його перемоги.

“Регіональний” дах дозволив Маркову під час виборчої кампанії вдаватися до махінацій та підкупу. Як бачимо, влада, з одного боку, закривала очі на фальсифікації пригодованих мажоритарників, а з іншого ­ на кожного “тримала папку”. До батога і пряника додавався компромат. З таким арсеналом “аргументів” не важко тримати залізну дисципліну серед своїх депутатів. Ось тільки з Марковим “регіонали” трохи прокололися. “Своїм” він ніколи не був. Його справжні господарі сидять не на Банковій, а в сусідній країні. Лідери Партії регіонів зрозуміли це запізно, коли Марков почав не просто виявляти інакодумство, а розхитувати провладну силу зсередини.

“Фактор Маркова” став наукою не лише для політиків, які вважають, що, отримавши квиток “правильної” партії, купують собі індульгенцію, а й для Януковича. Тепер він та верхівка “регіоналів” добре подумають, перш ніж приручати вовка з чужого звіринця. Це наука і для інших політичних сил, які часом люблять підбирати все, що “погано лежить”...