Торгова війна як «примус до миру» з Митним Союзом

У 2008 РОЦІ Грузія подала заявку на вступ у НАТО


Реакція Росії не забарилася. 8 серпня 2008 року Росія втрутилася в грузино-осетинський конфлікт: ввела війська на територію Грузії, бомбардувала грузинські міста, порти і військові об’єкти. П’ятиденна війна, яка припинилася лише завдяки втручанню Європи, увійшла в історію як російсько-грузинська. Весь цивілізований світ звинуватив Росію у військовій агресії. Але Кремль свої дії виправдовував у доволі цинічний спосіб. Тодішній президент Росії Дмитро Медведєв казав: “Це не війна між державами, а тим паче не війна між народами Росії та грузинським народом. Це операція з примушення до миру...”

Через три місяці на Вільнюському саміті Україна має усі шанси підписати з Європейським Союзом довгоочікувану Угоду про асоціацію. Росія розуміє, що тоді Україна остаточно “вислизне” з її міцних обіймів. А без підпорядкованої України амбітний путінський проект під назвою “Руській мір” приречений на провал. Усі більш-менш пристойні способи затягнути нас у Митний Союз не дали бажаного результату. А листопад не за горами. Як казав відомий герой радянської ексцентричної комедії “Діамантова рука”: шеф, все пропало, гіпс знімають, клієнт від’їжджає! Нинішня реакція Росії на Вільнюський саміт нагадує істерику кіногероя. В арсеналі нашого північно-східного сусіда залишився старий, не раз перевірений спосіб шантажу і залякування. Росія вирішила тиснути економічно. Спочатку було своєрідне “попередження”, такий собі пробний камінчик в наш город — під надуманим приводом головний державний санітарний лікар РФ Геннадій Онищенко заборонив імпорт кондитерської продукції корпорації Roshen. Ця блокада була показовою ще й тому, що власник корпорації — відомий український політик з очевидною проєвропейською орієнтацією Петро Порошенко. Більше того, Росспоживнагляд звернувся з офіційним листом до країн СНД з проханням заборонити постачання продукції Roshen на їхні території. Щоправда, ані Казахстан, ані Білорусь, ані Молдова не пішли на поводу у “старшого брата”, розуміючи, що сьогодні “кошмарять” Україну, а завтра на її місці можуть опинитися вони... Вочевидь, Москва сподівалася, що після такого удару по одному з найпотужніших українських підприємств офіційний Київ стане більш зговірливим, піде на поклін. Але, схоже, Янукович уже визначився з геополітичними пріоритетами. Тоді Росія вирішила діяти відчайдушно: торговельною війною примусити Україну до “дружби”, точніше, до вступу у Митний Союз.

Проблеми із проходженням контролю на російській митниці у деяких українських компаній почалися ще від 20-х чисел липня. Тіри, які перевозять продукцію українських товаровиробників до РФ, на кордоні перевіряли, як кажуть, довго і нудно. Раніше такої прискіпливості з боку російських митників не було. Якщо спочатку це стосувалося кількох десятків підприємств, то 14 серпня Федерація роботодавців України (ФРУ), яку контролює один із ключових гравців у нинішній владі Дмитро Фірташ, повідомила, що до “чорного списку” митної служби РФ були включені усі без винятку українські експортери. По суті, Росія заблокувала весь імпорт з України.

“Фірмова” російська політика “примушування до миру” ще жодного разу не дала їй бажаного ефекту. Насильно милим не будеш... Дивно, що Кремль забув про цю відому приказку.