Блазень без штанів і без браслета...

Загадкова, якась кіношна, втеча з-під домашнього арешту підозрюваного у хабарництві ректора (нині вже з приставкою екс) Національної податкової академії Петра Мельника, який дивом, без шуму і пилу, зумів зняти міліцейський браслет, у більшості громадян викликає щонайменше іронічну посмішку.

Ця історія взагалі нагадує поганенький водевіль. Таке враження, що народу, як кістку, вкотре “вкинули” чергове видовище — нині це кримінально-політична трагікомедія з елементами фарсу, де головний герой і трагік, і комік... Такий собі громовідвід, аби невдоволений “покращенням” українець менше звертав увагу на власні щоденні проблеми та недосконалу, м’яко кажучи, владу. До речі, пік “мельниківської” епопеї з затриманням, судом, раптовою хворобою (зі зніманням штанів перед телекамерами) та втечею збігся у часі з дворічним “ювілеєм” арешту Тимошенко. Зрозуміло, що героєм усіх вітчизняних ЗМІ в цей період був Мельник без штанів, а потім і без браслета. Про Тимошенко згадували лише епізодично... Може, це, звичайно, і випадковий збіг, а може, і ні. Торік, наприклад, чи не всю осінь, починаючи з вересня (а цей період вважається найбільш політично активним), країна обговорювала історію з “караванським стрільцем”, який, нагадаємо, холоднокровно розстріляв охоронців у супермаркеті. Кілька місяців ця тема була топовою в ЗМІ, а народ мав про що поговорити...

“Справа Мельника” може розвиватися за сценарієм резонансної “справи караванського стрільця”. Тобто розтягнутися на кілька місяців — акурат на вибухонебезпечну осінь. Весь цей час будуть з’являтися нові подробиці або пікантні нюанси цієї скандальної справи. Дехто з експертів навіть припускає, що одіозний політик, як той Мавр, що зробив свою справу, може повторити невтішну долю Ярослава Мазурка, якого, нагадаємо, знайшли мертвим (версія слідства — самогубство).

Для влади Мельник — відпрацьований матеріал. Зробити показовий антикорупційний процес, який би продемонстрував, що для влади не існує “своїх” і “чужих” сучих синів, що в країні немає “вибіркового правосуддя”, не вдалося. Петро Мельник достатньо довго був у Партії регіонів, мав серйозних покровителів, тому, вочевидь, зумів знайти можливість уникнути найгіршого — в’язниці. Але той факт, що, попри собачу відданість Януковичу, таки “вляпався” у неприємність, свідчить, що в якийсь момент свої заслуги переоцінив... Найбільш правдоподібна версія, що Мельника “замовили” друзі Сім’ї, які давно облюбували крісло ректора Податкової академії. Але Мельник ніби приріс до цього крісла. Його з цієї хлібної посади свого часу не змогли “викорчувати” при Ющенкові, хоча було загальновідомо (підтверджено відеоматеріалами), що ректор змушував студентів голосувати за Януковича на президентських виборах. Тоді суд відновив Мельника на посаді ректора. Зумів зберегти за собою улюблене крісло і на час повноважень народного депутата. Але, як відомо, нічого вічного не буває. Петро Мельник програв останні вибори до Верховної Ради. Відтак з обойми випав, але посаду здавати не захотів. Хоча йому “тонко” натякнули... “Хабар”, на якому пов’язали одіозного ректора, — це було показове покарання за “свою гру”. Влада вкотре продемонструвала (як і у випадку з нардепами Балогою і Домбровським), що так буде з кожним непоступливим і незговірливим. Це вам не “помаранчеві” демократи, при яких рішенням судів фальсифікаторів і корупціонерів відновлювали на посадах... Але довести резонансну справу до логічного фіналу владі не вдалося. Чи то справді міліція у нас настільки профнепридатна, чи Мельник вимолив пощаду, але торжества справедливості не сталося. Та й навряд чи хтось би у нього повірив. Зрештою, посаду звільнив, роль блазня на потіху народу зіграв. Всі залишилися задоволені. Тим паче, що шоу, вочевидь, буде тривати.