На Євромайдані від щастя хотілося плакати...
У неділю я була в Києві на Європейській площі. В столицю їхала з тривогою. Переживала, чи вийдуть люди на Майдан?
Чи приїдуть з регіонів, чи не полінуються прийти кияни? А раптом буде погана погода, і люди віддадуть перевагу особистому комфорту?.. Напередодні акції політики та політологи ставили конкретну планку: має бути мінімум сто тисяч! Думала, чи не зависока планка? А раптом буде менше, і це стане підставою недоброзичливцям-євроскептикам паплюжити Євромайдан, а для єврооптимістів — черговим розчаруванням. Не дай Боже, з великої хмари буде малий дощ... Та коли близько першої години дня побачила довжелезну колону, що рухалася Хрещатиком у бік Європейської площі, очам не повірила! Море натхненних людей!!! Від щастя хотілося плакати і дякувати кожному (бачила, як молодий хлопець йшов на милицях), хто прийшов! А було більше, ніж заанонсованих сто тисяч. Політики недооцінили українців. Відверто кажучи, ніхто не очікував такої масовості. Та й самі люди, виглядало, були приємно вражені таким велелюдним мітингом.
Закономірно, що усі проводять паралель між подіями 24 листопада і Помаранчевою революцією. Недільна акція протесту проти зриву підписання Асоціації з ЄС стала своєрідним продовженням Помаранчевого майдану. Це нагадало мені продовження популярного серіалу, який нібито закінчився, але щось залишилося недоговорене. І через певний час вирішили зняти продовження. Це вже зовсім інше кіно, але люди його чекали... Дев’ять років тому “серіал” під назвою Помаранчева революція закінчився хепі-ендом, однак виявилося, що найголовніші події все-таки мали бути попереду.
Власне, найскладніше питання, на яке поки що ніхто не має відповіді: а що далі, що нас чекає попереду? Найбільше боюся, щоб нинішній Майдан не згас. Аби не сталося так, що народ 24 листопада випустив пару і пасивно чекатиме розвитку подій.
На недільному мітингу від промовців зі сцени звучали різні гасла, зокрема і політичні. Виглядало це трохи хаотично. Не було зрозуміло, що конкретно мають на меті протестувальники: чи вийшли заради підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, чи хочуть повалити нинішню владу та політично перезавантажити країну? Прикметно, що чим радикальніше звучали гасла та заклики зі сцени, тим схвальніше реагували люди. Це трохи дезорієнтовувало. Тому, думаю, до Вільнюського саміту варто вимагати від нині чинної влади лише одного: підписати Асоціацію. Мета мітингів — показати владі свою волю. Можливо, опозиції варто запропонувати Януковичу “круглий стіл” і в такий спосіб дати йому пас. А вже в разі провалу саміту слід і опозиції, і громадянам діяти більш рішуче, жорстко і безкомпромісно. Вже тоді висувати суто політичні, революційні гасла і домагатися зміни влади...
