Добкін трошки «ГЕПнувся» об меморіальну дошку...

Якби один з моїх найулюбленіших письменників Михайло Булгаков жив у наш час і зараз писав би своє геніальне “Собаче серце”, то прототипами Шарикова і Швондера мали б стати Добкін і Кернес (у Харкові люди між собою їх називають Допа і Гепа).


Ці два одіозні персонажі сучасної української політики давно викликали у багатьох відразу і огиду, але після кричущого випадку з варварським демонтажем меморіальної дошки видатному вченому-­славісту, професору Гарвардського і Колумбійського університетів Юрію Шевельову очільники Харкова мали би стати персонами нон-­ґрата у будь-­якому порядному товаристві.

Те, що сталося у Харкові, — не просто дикунство і варварство, не просто апогей моральної потворності, войовничого хамства і агресивного невігластва. Це свідома, цинічна політична провокація проти України як держави.

65 депутатів Харківської міськради проголосували “за” демонтаж меморіальної дошки Юрію Шевельову. А буквально через півгодини кілька чоловіків сумнівної зовнішності сокирами вже трощили пам’ятну табличку. Напередодні голова Харківської обласної держадміністрації Михайло Добкін обізвав Юрія Шевельова “пособником” фашистів, зрадником і дезертиром”. Коментуючи той факт, що в Харкові, незважаючи на перешкоди, відкрили пам’ятну дошку Шевельову, він написав у своєму Twitter: «Мерзотники фашистські своєму фашистському мерзотникові дошку прибили. Похапцем і в темряві, як і личить зрадникові». Застерегти від ганебних дій депутатів намагалися вчені зі світовими іменами. Науковці провідних західних університетів ­ Кембриджа (Британія), Колумбійського, Канзаського, Ратгерського, університету Нортвестерн (США), а також університету Альберти (Канада) — написали відкритий лист, у якому засудили «наклепницькі голослівні твердження деяких осіб» щодо професора Шевельова та попросили зберегти його дошку. Зрештою, якби Шевельов був “посібником фашистів”, то він би ніяк не міг викладати у Гарвардському та інших університетах. Але депутати міської ради Харкова не прислухалися до наукових світил, вони для них не авторитети. У місті нині лише два авторитети ­“антифашисти” — Добкін і Кернес, їхня думка важливіша і визначальна.

На жаль, вандали зганьбили на весь світ не лише себе та Харків, який колись мав славу міста наукової еліти. Вони насамперед скомпрометували державу. І, думаю, невипадково ця подія сталася саме зараз, напередодні історичного Вільнюського саміту. У багатьох цивілізованих людей виникне логічне і закономірне питання: що це за країна така, де влада дозволяє збиткуватися над честю, гідністю, пам’яттю всесвітньо відомого вченого­-інтелектуала?! Чи гідна вона називатися європейською?

Цікаво, як відреагує на цю провокацію Янукович? З одного боку, “антифашистська істерія” Добкіна і Кернеса йде у фарватері теперішньої псевдоідеології Партії регіонів, яка намагається нав’язати суспільству думку, що опозиція — це новітні фашисти. Цю “антифашистську” кампанію постійно експлуатують і підживлюють прокремлівські сили в Україні. З іншого боку, президенту­євроінтегратору не випадає їм потурати. Для Януковича це певний виклик. Якщо він справді хоче претендувати на роль респектабельного лідера держави, в яку останнім часом намагається вжитися, то не відреагувати на скандальні харківські події він не може. Хоча пауза вже затягнулася. Якщо не персонально президент, то принаймні його прес­-служба мали би зробити гнівну заяву. Хоча що таке заява? Кого вона злякає? Вже мали би полетіти, як мінімум, дві немудрі голови. Зрештою, вже давно пора звільнити Харків від новітніх правдивих “фашистських загарбників”. Недаремно Черчілль свого часу казав, що наступні фашисти будуть називати себе антифашистами...