Усі на Майдан!

Шахраї! Брехуни! Пройди! Злодії! Вони нас знову обікрали! Підло вкрали останнє, що залишилось в українського народу — Надію! Надію на краще життя! Останні тижні ми жили тією надією. Ми вірили, що бодай наші діти будуть жити в гідних умовах і пишатися своєю країною.

Та й самі сподівались хоч трохи пожити по-людськи. Але влада безцеремонно розчавила усі сподівання. Які ми наївні! Кому ми повірили? Тим, хто “розводить кошенят” і потім тішиться! Хто “не жене порожняк”, а “козлів, які заважають жити”, кидає у вя”зниці! Хто постійно бреше, захланно збагачується і зневажає свій народ. І ця влада мала нас вести в Європу? Робити цивілізаційний вибір? Знайшли собі євроінтеграторів?

Це нас Бог карає за те, що вибрали собі таку владу, що дозволяємо їй собою керувати. Що терпимо і мовчимо. Мовчимо і терпимо. Не потрібна Януковичу, Азарову, Чечетову, Колесніченку, Олійнику та усій цій гоп-стоп компанії Європа з її цінностями та правилами гри. Бо в Європі таких політиків просто не існує. А якщо і з”являються як якесь непорозуміння, то їх з ганьбою суспільство викидає на смітник. Там кожен має своє місце: злодії сидять у в”язниці, клоуни — в цирку, придурки — у психлікарні, а сміття — на смітнику. А ми все борсаємося у своєму смітті і не можемо з нього виборсатися. Лише раз ми спробували “очиститися” — вийшли на Майдані і сказали: “Досить!” Згадайте, як вільно тоді нам стало дихати! Це було як чистилище! Шкода, що тоді Європа не протягнула нам руку, не відкрила нам двері. І ми знову повернулися у задушливу атмосферу, бо не встигли “провітрити” країну, не зуміли її повністю очистити від нечисті та непотребу.

Європа нам не допоможе. Ми повинні нарешті самі собі допомогти! Жодних ілюзій! Жодних компромісів! Або ми змінимо владу і отримаємо шанс змінити країну, або ми країну втратимо. Вірити в диво більше не варто... Усі на Майдан!!!