Галина Ярема

У рідному селі Орловщині, що у Дніпропетровській області, 86-річна бабуся Люда вирощує квіти і всіляку городину. Щодня старенька долає електричкою 30 кілометрів, продає свій маленький врожай у Дніпропетровську, а всі виторгувані гроші витрачає на допомогу бійцям.

Війна списками, якими систематично обмінюються Росія і Україна, триває. Ті, кого у нас записують до чорного списку, в Росії – “герої і патріоти”. А зі списку “ворогів Росії” наше Міністерство культури “пошило” так званий білий список. 

Журналіст «ВЗ» побувала у Королівських Лазєнках і побачила президента Коморовського

Артем Голосуй має 2 м 17 см. І далі продовжує рости.

Голова Одеської облдержадміністрації Михаїл Саакашвілі на своїй сторінці у Facebook написав, що не може повірити в те, що український клуб “Ібіца”, що в Одесі, запросив одіозного російського репера Тіматі виступити у цьому популярному серед молоді закладі.

Розмова з актором, який змінив 17 театрів і має 50 записів у трудовій книжці.

Дмитро Суржиков за свою творчу кар’єру зіграв у майже ста фільмах.

Хвора на церебральний параліч дівчинка закінчила університет.

Саакашвілі доручив правоохоронцям перевірити усі забудови на узбережжі.

Не лише архітектура, а й ювелірні прикраси з бурштину манять туристів у Гданськ.

Одеський ресторан «У Ангелових», власниця якого – щира патріотка України, пережив вибух і знову працює.

Відома актриса і телеведуча Тала Калатай – одна з перших телеведучих, яка приваблює глядача щирою усмішкою і ненав’язливим стилем спілкування у кадрі.

Журналіст «ВЗ» побувала у соляних копальнях польської Вєлічки.

У ці вихідні Львів став Меккою меломанів

Журналіст «ВЗ» пройшла на колінах навколо чудотворного образа.

Під час відрядження до Одеси познайомилася з унікальною людиною - з отцем Віталієм Сеником, який навколо себе збирає українську громаду, а весь культурний центр Одеси “переніс” у Кафедральний собор Різдва Христового. Його гнобили, цькували і переслідували, погрожували знищити родину лише за те, що мріяв, аби храм став українським і перейшов “під крило” Київського патріархату, а не належав Московському. Віталій Сеник народився у Старосамбірському районі, що на Львівщині. Хотів стати юристом. Однак, мабуть, Всевишній вирішив, що віруючий і чесний хлопець має стати священиком. Після закінчення Одеської духовної семінарії залишився у Південній Пальмірі доносити до парафіян те світле і добре, чого навчився у семінарії. - Я закінчував семінарію у 1992 році. Це був час, коли розпався Союз. Був вражений, що єпископи можуть обманювати, - каже отець Віталій. - Перед виборами до Верховної Ради єпископ Московського патріархату Агафангел скликав нас, священиків, до актової зали у семінарії і сказав: “Всіх благословляю голосувати за генерала Говоруна. І всім людям про це говорити”. Як пізніше з’ясувалося, це був генерал міліції, який напередодні виборів розлучився з дружиною і взяв собі на 20 років молодшу жінку. Агафангелу тоді видалося, що я про цього генерала щось знаю, запідозрив, що можу бунтувати, і проявив до мене ненависть. Це стало першим штрихом, зрозумів: якщо Церква вибирає генерала міліції, комуніста як посланця до Верховної Ради, то щось тут не так. Тоді отець Віталій почав шукати шляхи виходу з-під крила Російської православної церкви. Його цькувало і хотіло знищити верховне духовенство Московського патріархату. Приїжджали у Новоукраїнку (Одеська область), де правив отець Віталій, і агітували проти нього. Три автобуси ченців переконували парафіян, щоб відмовилися від такого священика. Село Новоукраїнка у 90-ті роки стало відоме на всю Україну, бо тут вперше народ захотів, щоб їхня церква стала українською і підпорядковувалася Київському патріархату. Верховне духовенство РПЦ боялося: якщо у цій боротьбі переможе отець Віталій, інші священики також підуть стежкою, яку він вторував. Міліція оточила його будинок, і два тижні отець Віталій провів під вимушеним домашнім арештом. Навколо будинку стояли міліцейські машини, ходили чоловіки у погонах і погрожували розправою молодому священику. Монахи ходили від хати до хати, переконували новоукраїнців, щоб відмовилися від свого пастиря, погрожували, але жодна людина не пішла проти отця. У цій війні отець Віталій вийшов переможцем. Чи було страшно? Було, ще й як, бо боявся не лише за своє життя. У небезпеці була дружина і діти. Але відступити не міг, бо присягав на вірність служінню людям, правдивій Церкві і Богові. Протистояння тривало вісім місяців. Але церкву таки зареєстрували у Київському патріархаті. Отець запровадив у селі традицію: якщо хтось захворів, громада “скидалася” на лікування цій людині. Хто гривню дав, хто 50 копійок, вибирали двох-трьох людей, які відносили нужденному від церкви цю допомогу. У когось хата згоріла, також допомагали. За короткий час парафіяни стали однією сім’єю. До священика приходили за порадою, за підтримкою і навіть просто поділитися радістю. На Службу Божу почали приходити ті, хто ще донедавна був затятим атеїстом. Отець на Різдвяні свята особисто ходив колядувати від хати до хати, сам собі акомпанував на баяні, син — на скрипці. До нього долучалися новоукраїнці... У Новоукраїнку почали з’їжджатися люди з навколишніх сіл і з районних центрів, щоб похрестити дітей, взяти шлюб, отримати благословення у церкві, де правив український священик. Отець служив на парафії у Новоукраїнці дванадцять з гаком років. За цей час вірні навчилися розмовляти українською. Одного разу на храмовий празник у Новоукраїнку приїхав владика Паїсій. Коли побачив, як тягнуться парафіяни до свого наставника, вирішив забрати отця Віталія в Одесу. В одеській церкві, що на Другій Фонтанці, на священика чекала несподіванка. Кримінальні авторитети почали погрожувати отцю Віталію. Підозрює, що це владика Агафангел вирішив довершити свою “чорну справу” і знищити впертого священика, щоб не допустити в Одесі Київського патріархату. Довелося повернутися на малу батьківщину, перебиватися сякими-такими заробітками, щоб прогодувати сім’ю. І лише після того, як в Одесу прийшли інші єпископи, серед яких був владика Яків, отця Віталія покликали у Південну Пальміру. Отець доклав неймовірних зусиль, щоб старовинний храм, який збудував у ХVІІІ столітті князь Григорій Потьомкін, відродити. У ньому постала перша українська церква в Одесі. До Кафедрального собору Різдва Христового потягнулися люди, бо бачили, що отець робить все для того, щоб церква стала центром української культури. Жодна влада за ці десять років не дала ані копійки на підтримку українського храму. Але головне, що сюди приходять брати шлюб, тут хрестять дітей, сповідаються і моляться за здоров’я і упокій душ ті, хто хоче чути українське слово і хто вірить отцю Віталію. На релігійні та великі державні свята вірні приходять у вишиванках. Коли закінчується Служба і народ висипає на вулицю, машини зупиняються, щоб подивитися на розмай вишиванок... Одеса

Через 40 років після фільму «В бій ідуть лише «старики» актор зіграв в українському фільмі «Гвардія»

Одеський координаційний кризовий центр прийняв 25 тисяч переселенців зі сходу і Криму

З ведучим програми “Говорить Україна” я познайомилася майже три роки тому, під час запису програми на кіностудії імені Олександра Довженка. А тепер ми розмовляли у перерві між зйомками у гримерці Олексія Суханова.

Розмова з народним артистом України з нагоди ювілейного концерту «Театру пісні»

З усіх великих празників церковного року найдавніший, урочистий і радісний — це Великдень.

Розмова з політологом про те, як змінилася Одеса за останні півтора року

Зірка серіалу “Маски” Володимир Комаров розповів в ексклюзивному інтерв’ю журналісту “ВЗ”

Хоч долар трохи впав, високі ціни на базарах «тримає» дорогий бензин

Протягом багатьох століть повнота української жінки була її гордістю. Та часи змінюються, відходять у минуле стереотипи, а разом з ними й ідеали краси.

«Кайф» від оздоровчого купання у Закарпатті

Зі Львова до Перемишля — рукою подати. Але нас розділяє кордон. Та, як співається у відомій пісні, “дружба не знає кордонів”. Тому в українському місті давно проводять “Дні Перемишля у Львові”, а поляки, відповідно, “Дні Львова”. Або просто організовують концерти, зокрема “Львівський бал у Перемишлі”.

На Закарпатті відбулося свято різників свиней – гентешів

Це не завадило подружжю Морозів жити у любові та злагоді і народити дев’ятьох дітей

Отримала жінка, у якої нема двох рук і яка сама виховує двох дітей