BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

«Тут» — як точка відліку, з якої ми пізнаємо простір, час і самих себе

У Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові відкрили виставку трьох відомих митців — Олександра Дяченка, Василя Ярича та Олександра Бабака під назвою «Тут»

Олександр Дяченко, Олександр Бабак, Василь Ярич (зліва направо) біля роботи Дяченка. Фото авторки
Олександр Дяченко, Олександр Бабак, Василь Ярич (зліва направо) біля роботи Дяченка. Фото авторки

«Виставка розгортається навколо поняття „тут“ як означення місця, присутності й способу перебування у світі. Скульптури Василя Ярича та Олександра Дяченка, а також живопис Олександра Бабака обʼєднує тема тілесності та приявності людини на землі. Тіло постає як первинне „тут“ — точка відліку, з якої ми пізнаємо простір, час і самих себе», — так починається текст експлікації на вході до виставки.

Підготовкою і реалізацією виставки опікувалося творче об'єднання Юрія Сташківа «ЧервонеЧорне», учасниками якого є Олександр Дяченко, Василь Ярич і Олександр Бабак.

— Наша фундація «ЧервонеЧорне» підтримує митців, беручи на себе

фінансові витрати в організації виставок тощо, — говорить кураторка Карина Лазарук. — До мене прийшли три художники з назвою своєї спільної виставки, я подивилася їхні роботи і об'єднала в одну концептуальну вісь: у нас є цей райський сад, є земля, багато тілесності - це класична академічна скульптура і живопис. Цікаво, що два Олександри — Бабак і Дяченко — виросли в родинах художників і знайомі з дитинства. А Дяченко і Ярич познайомилися в інституті. Дяченко, Бабак і Ярич вперше виставляються втрьох, хоча знайомі майже все життя. Вони настільки один одного відчувають і розуміють, що спілкуються майже без слів, особливо Бабак і Дяченко".

— Я живописець, мої друзі скульптори, — розповідає Олександр Бабак. — Я трохи більше займався експозицією. Скульптура — це об'єм, тому хотілося вільно розпорядитися простором. Об'єм і простір — дві невід'ємні речі. Адже простір можна перевантажити — тоді не буде сприйняття, а можна зробити чисту атмосферу, де людина себе вільно почувала б і сприймала б кожний об'єкт. Я намагався зробити так, щоб була якась режисура — від Адама і Єви — до сучасності - піраміди як вершини світу.

Характерна риса робіт — як скульптурних, так і живописних, — увага до людини, її почуттів, пошуків себе в цьому світі і відповідей на одвічні питання: хто я? навіщо я? де я? Не всі скульптури мають чітко вирізьблені риси обличчя, інколи вони навіть стерті чи ледь проступають, але, споглядаючи їх, відчуваєш емоції: біль, задума, очікування…

Олександр Дяченко, Василь Ярич і Олександр Бабак понад чотири десятиліття активно працюють, мають чимало відомих творчих доробків. Наприклад, у «скарбничці» Олександра Бабака — перше просторове чисте художнє оформлення станції метро «Осокорки» (архітектор Анатолій Крушинський; у співавторстві з художником монументалістом Олександром Бородаєм; Київ, 1992), а також комплексне художнє оформлення станції метро «Видубичі» (архітекторка Тамара Целіковська; у співавторстві з Олександром Бородаєм; Київ, 1991).

Адам і Єва. Гіпс. Скульптор Василь Ярич
Адам і Єва. Гіпс. Скульптор Василь Ярич

Серед найвідоміших монументальних робіт Олександра Дяченка — пам’ятник Омелянові Ковчу на території колишнього концтабору Майданек (Люблін, Польща 2021), меморіал пам’яті жертв Голокосту (Мелітополь, 2020). Твори скульптора також можна побачити у Стрийському парку у Львові.

Василь Ярич — автор меморіального комплексу «Борцям за волю України» (Стрий, 2005), пам’ятників королю Данилові (Львів, 2001) та «Просвіті» (Львів, 1993), а також понад шестисот скульптурних творів.

На виставці «Тут» представлено по 14 робіт Олександра Бабака і Василя Ярича та 8 робіт Олександра Дяченка.