340 літрів турботи

Львів'янка Катерина Ідзик стала рекордсменкою України, подарувавши шанс на здорове життя сотням передчасно народжених немовлят. Менш ніж за рік вона передала до Банку грудного молока Львівського перинатального центру майже 340 літрів грудного молока — найбільший обсяг, коли-небудь зданий однією доноркою в Україні. За це досягнення жінку внесли до Національного реєстру рекордів України.

Історія Катерини Ідзик — це приклад того, як материнська любов може виходити далеко за межі власної родини. Її майже 340 літрів молока стали символом людяності, солідарності та безцінної підтримки тих, хто робить свої перші кроки в житті.

Свою донорську історію Катерина розпочала улипні 2025 року, через місяць після народження донечки Теї. Молока для власної дитини було більш ніж достатньо, тому молода мама вирішила поділитися ним із тими, хто найбільше потребує допомоги — передчасно народженими малюками та новонародженими, чиї матері тимчасово не можуть годувати їх самостійно.

За словами Катерини, рішення стати доноркоюбуло природним і щирим. Вона дізналася про роботу Банку грудного молока від консультантів із грудного вигодовування та одразу зрозуміла, що може зробити важливий внесок у життя інших дітей. Процес донорства виявився нескладним, а усвідомлення того, що її молоко допомагає рятувати немовлят, стало головною мотивацією продовжувати цю місію.

Досягнення 28-річної Катерини Ідзик вражає ще й тим, що її внесок становить понад сьому частину всього обсягу донорського молока, зібраного у Львові за понад три роки роботи Банку грудного молока. За цей час центр накопичив 2500 літрів молока завдяки допомозі 177 жінок-донорок.

— Я народилася і усе своє життя до пологів жила у Буську, що на Львівщині, — розповіла журналістці «ВЗ» Катерина. — А народжувала у Львівському перинатальному центрі. Моя донечка попросилася на світ передчасно — на 30-му тижні. Для нас з чоловіком це було несподівано. І, зізнаюся, дуже страшно, бо нічого не вказувало на те, що пологи можуть бути передчасними. Мене виписали раніше, а Тею залишили у Перинатальному центрі. Тож нам довелося перебратися до Львова, відтоді ми тут і залишилися. Ще тоді я вирішила, що годуватиму донечку своїм молоком, тому почала зціджувати його. Лактологи дивувалися, що на третій день після передчасних пологів у мене пішло молочко. Але це у нас по спадковості - у мами також було багато молока.

— Молока стало багато, і ви не знали, що з ним роботи?

— Так, у перші дні я його просто виливала в умивальник. Все змінилося, коли до мене підійшла керівниця Банку грудного молока Львівського перинатального центру Ольга Шлемкевич і запропонувала здавати у банк грудного молока своє молочко. Звісно, я погодилася. Ольга Шлемкевич розповіла, як молочко зберігати в домашніх умовах. Коли я повернулася додому без дитини і розповіла про це чоловікові і сестрі, мене підтримали. Ось так почалася моя донорська історія. Я здала всі необхідні аналізи, і стала офіційним донором материнського молока. Мені видали молоковідсмоктувач і пляшечки. За перший тиждень я назбирала 40 пляшечок з молочком, в кожній з яких було 150 міліграмів.

— То ви що, зціджували молоко цілодобово?

— Кожні три години, і вночі також.

— Але ж молоко могло скиснути…

— Мені розповіли, як його правильно зберігати. Зціджене молоко треба охолодити у холодильнику три години, а тоді перекласти у морозильну камеру для заморожування. Два місяці кожні три години я зціджувала молоко, зберігала і здавала у Банк грудного молока.

— Тобто ви годували чужих дітей?

— Чужих дітей не буває.

— Насправді, це клопіт — дотримуватися дієти, що три години зціджувати. Чи були якісь труднощі, і чи не хотілося одного разу сказати собі: все, досить?

— Труднощі були хіба що в тому, що хотілося спати, адже вночі також треба було зціджуватися. Але, оскільки моя донечка народилася на 30-му тижні, і я страшенно переживала, то власне це донорство мене і рятувало психологічно. Це була та рятівна соломинка, за яку я трималася, вірила: якщо я допомагаю іншим діткам, то Господь почує мою молитву і допоможе моїй дитині.

— Які емоції відчули, коли довідалися, що стали рекодсменкою?

— 340 літрів молока здала за 10 місяців. Повірте, я це робила не заради рекорду. З іншого боку, мені було дуже приємно і неочікувано. Тож якщо у мамочок є зайве молочко, обов’язково треба ним ділитися з іншими немовлятами, бо це не просто ліки від усіх хвороб, це справді «рідке золото». Це дуже добре, що у Перинатальному центрі створили Банк грудного молока, бо, до прикладу, колись моя мама не знала, куди своє грудне молоко подіти.

— За один раз скільки могли зцідити?

— Якщо пила багато теплої рідини, то з двох грудей могла зцідити до 350 грамів.

— Що для вас означає усвідомлення того, що ваше молоко допомогло сотням недоношених дітей?

— Усвідомлення того, що моє грудне молоко допомогло врятувати сотні недоношених дітей, дало мені відчуття великої відповідальності й водночас неймовірної вдячності. Я зрозуміла, що навіть те, що для мене було природним процесом материнства, може стати життєво важливою підтримкою для малюків, які борються за життя з перших днів. Це надихає, додає сенсу кожній краплі подарованого молока і показує, наскільки важливою є взаємодопомога між людьми. Найбільша нагорода для мене — знати, що завдяки донорству діти отримали шанс зміцніти, одужати й повернутися додому до своїх родин.

— Чи доводилося спілкуватися з мамами тих діток, які отримували від вас донорське молоко?

— Ми не зустрічалися, але переписувалися у соцмережах. Дякували мені за допомогу.

— Що би ви хотіли сказати жінкам, які мають надлишок грудного молока, але вагаються ставати донорами?

— Не вагатися навіть на мить, а допомагати насамперед собі у тому, що не мучитиме сумління, що «рідке золото» виливають в умивальник, коли можна було врятувати чиєсь життя.

— Що було найзворушливішим моментом за весь час вашого донорства?

— Мабуть, День донора, коли нас зібрали у Перинатальному центрі і я почула, що за три роки центр Банку грудного молока накопичив понад 2500 літрів молока завдяки допомозі 177 жінок-донорок.

— Коли завершується ваша донорська місія?

— 23 червня моїй донечці виповниться рік, тож я зараз збираю останню порцію грудного молока. На цьому моя донорська місія буде виконана, бо «рідке золото» можна здавати лише рік.

Коли було створено Банк грудного молока у Львівському перинатальному центрі та чому здавати молоко так важливо, журналістці «ВЗ» розповіла керівниця Банку грудного молока Ольга Шлемкевич.

— Банк грудного молока у Перинатальному центрі було відкрито вже в умовах війни — 19 грудня 2022 року. Основна мета діяльності Банку — забір молока та його зберігання і забезпечення ним дітей, які потребують грудного молока. А потребують молока ті діти, які з певних причин не можуть отримувати молоко від рідної мами, і тоді ми використовуємо донорське грудне молоко. ВООЗ і Американська академія педіатрії вважають, що за умови, коли не можна годувати дитинку молоком власної матері, годування донорським грудним молоком є найкращою альтернативою для передчасно народжених діток і таких, що народжені з критично малою масою. Донорське молоко для них — справжні ліки, завдяки яким зменшується ризик розвитку важких захворювань і збільшуються шанси на виживання таких дітей.

— Перед тим, як породілля дає згоду на донорство, ви перевіряєте стан її здоров’я і якість молока?

— Аякже! Донором може стати жінка, яка годує власну дитину грудним молоком і яка має надлишок цього молока і яким вона готова поділитися з іншими дітками. Перевіряємо не лише стан здоров’я, а й який спосіб життя ця жінка веде. Звісно, вона не може мати інфекційних захворювань. Лише тоді може стати доноркою. Ми її навчаємо, як треба зціджувати молоко і правильно зберігати. Зрозуміло, що і молоко ми досліджуємо на бактеорологічну чистоту, а також на якісний склад — на білки, жировуглеводи і калорійність.

— То Катерина Ідзик дала найбільше молока?

— За майже 3,5 року роботи ми зібрали приблизно 2500 літрів молока загалом. Але Катерина справді побила всі рекорди серед 177 донорів за кількістю зданого молока за день, за місяць і за 10 місяців.