«Люблю одягати розумних дівчат, які будують кар’єру і ведуть активний спосіб життя»

Лише два роки тому український дизайнер Євгенія Франковська організувала свою першу виставку. Хоча бренд Frankovska заявив про себе ще 2002 року. А нещодавно здійснилася мрія дизайнерки: вона шитиме костюм для однієї з найвідоміших модниць — герцогині Меган Маркл. Як вдалося отримати таке замовлення, Євгенія Франковська розповіла журналісту «ВЗ».

— Євгеніє, нещодавно прочитала новину, що саме вам довірили пошити брючний костюм для Меган Маркл. Чому вибрали саме вас?

— Мені подобається вислів: «Хто стукає, тому відчиняють двері». Річ у тім, що я з дитинства захоплююся королівською родиною з Великої Британії. Принцеса Діана, її діти, Її Величність Королева Єлизавета І І — для мене це щось таке високе, справді королівське. Стежу за церемоніями, що відбуваються там, вивчаю їхній стиль одягу. Проте найулюбленішим членом королівської родини для мене завжди залишався принц Гаррі. Стежила за його життям і хвилювалася, яка дівчина зможе полонити його серце. Його вибір мені сподобався, хоча чула багато різних думок про Меган Маркл. Вона не лише актриса, а й має дві вищі освіти, займається спортом, зокрема метанням списа. Меган — не бідна жінка: її особисті статки становлять 3,5 мільйона фунтів стерлінгів. Вона займається благодійністю. Навіть якщо її розглядати не як дружину британського принца, вона для мене є прототипом ідеального клієнта. Бо мені подобається одягати розумних дівчат, які будують кар’єру і ведуть активний спосіб життя. Такою є й філософія мого бренду. Тому Меган Маркл не могла залишити мене байдужою до неї. Коли було весілля принца Гаррі з Меган, я відклала усі справи і дивилася церемонію у прямому ефірі, а потім ще у запису. Її шлюбна сукня справила на мене сильне враження. І так мені захотілося бодай чимось долучитися до королівського двору… Якось я в Інтернеті зачепилася за інформацію, що при Букінгемському дворі працює велика служба. А за пошту королеви відповідають дев’ять фрейлін. Я також вирішила написати листа, в якому описала своє захоплення королівською родиною і стилем одягу Меган Маркл. Сказала, якби мені дозволили, то шила би з невеликою командою одяг для всієї родини. Розповіла про свій бренд. І попросила дозволу пошити для герцогині Меган брючний костюм, який би хотіла їй подарувати.

— Писали листа від руки?

— Так, від руки. І у конверт поклала кілька ескізів своїх робіт.

— І вам відповіли?

— Аякже! Написали, що можуть прийняти подарунок, але щоб він не був надто дорогим, — не перевищував однієї тисячі доларів.

— Тобто за тканину і за роботу вам не повертатимуть грошей?

— Ні. Я ж запропонувала костюм скульптурного крою у подарунок. Чекаю на мірки. Але все одно роботу доведеться відкласти, оскільки Меган Маркл при надії. Тому до роботи над брючним костюмом я зможу приступити лише навесні, коли у Гаррі і Меган народиться первісток.

— Чи вже знаєте, з якої тканини будете шити цей костюм?

— Усе у цьому світі відносно. От, скажімо, що таке «багато»? Наприклад, одна волосина — це багато чи мало? Якщо на голові — мало, у тарілці — багато. Чи багато 1000 доларів для такого костюма? Попри те, що замірів ще не маю, тканину я вже замовила. І не одну. Звісно, це буде вовна зі шовком. Шовк надає вовні особливої якості. Шовк на підкладку замовила в Індії. Я була в Індії, бачила, як виготовляють ці тканини, тому можу їм довіряти. Планку, яку взяла, маю не лише втримати, а й перестрибнути цю «висоту». І ґудзики на костюмі будуть ручної роботи. Я їх сама не роблю, тому до їх вибору також маю поставитися з особливою прискіпливістю. Це буде горіх або залиті емаллю, акрил чи виточені з рогу, ще не знаю. Це буде ручна робота. У кожному ґудзику також має бути душа.

— Чи будете мати таке щастя особисто познайомитися з членами королівської родини?

— Не можна казати «гоп», поки не перескочиш… Але якщо у мене буде така можливість, полечу туди на власних крилах (сміється. — Г. Я.). Навіть якщо не вдасться поспілкуватися з Меган чи з кимось іншим, а лише з фрейліною, все одно туди поїду. Це моя найбільша мрія.

— Лише два роки тому ви вперше виставили свою колекцію у стилі smart cosual. На моделях переважали шовк, кашемір, мереживо, але це були речі, в яких можна піти і до ресторану, до театру і навіть на роботу. Такий стиль ваша основна фішка — максимум зручності для жінки?

— Так. Це правда. Моя основна фішка — «носибельність і комбінаторність». Моя мета — не лише зробити жінку красивішою, а й пошити такий одяг, щоб їй у ньому було зручно. Роблю речі такі, щоб будь-який комплект можна було розділити і поєднати з іншою річчю. Скажімо, якщо це брюки, вони ззаду мають ґумку. Тобто їх можна носити з «лодочками», а можна й із кросівками. А якщо це сукня, то з іншими прикрасами чи взуттям вона виглядатиме, як зовсім інша річ.

— Не за горами зима. Що у своєму гардеробі повинна мати сучасна жінка для цієї пори року?

— Шифонову сукню! Це тренд: під високі чоботи одягнути шифонову сукню на штапельній підкладці. Такі сукні гарно комбінуються зі шубами, з дутими куртками. А ще пропоную вкорочені брюки-кулоти. Це — спідниця-брюки, які ми вже колись носили, але мода на них повертається. У чому зручність? У брюках не холодно, але це і спідниця, що додає дівчині певного шарму. Тобто комфортно і тепло. Стильно виглядають такі брюки під високі чоботи і черевики. Довгі штани можна легко забруднити за дощової погоди, а брюки-кулоти завжди будуть чистими. Якщо ви носите піджак, рукав має бути не довгим, а таким, щоб було видно зап’ястя, і можна було одягнути браслет.

— А коли ви вперше взяли до рук голку і пошили щось для себе?

— У моїй родині шили всі. Мені було 5 років, коли я на лоскуток тканини почала пришивати ґудзики. Мама мене вчила, як правильно це робити, бо ж ґудзики є з дірочками, на ніжці. Причому я їх пришивала так, що виходили ще й візерунки. У тому ж віці я навчилася в’язати. Поки мама стояла у черзі за якимись дефіцитними продуктами, я у цей час десь в куточку плела на спицях. Люди звертали на мене увагу і дивувалися. А перші вироби, які могла носити, почала шити у школі.

— З малої дитини знали, що будете дизайнером?

— Ні. У мене торговельна освіта. Але я шила завжди. Ще у школі з мене могли «стягнути» якусь гарну річ, яку я пошила сама. Просили продати. Першим був сарафан з «крильцями». Це був час тотального дефіциту. Чомусь усі думали, що гарні речі, в яких я приходжу до школи, нам присилають у посилці з Америки. Я обшивала сусідів і не брала за це грошей. Це були старші жінки, яких я поважала, бо жили ми зі сусідами дуже дружно. Перешити комусь блузку чи переробити спідницю для мене було задоволенням. У 2002 році створила свій бренд.

— Людина, яка вміє тримати у руках голку, вже господиня. Може, ви ще й вмієте готувати?

— Український борщ — одна з моїх коронних страв, смачно запікаю печеню, ліплю вареники. Мені це також перейшло у спадок від бабусь і мами, як і вміння шити. Якщо у мене є вільна хвилина, йду на кухню і там «чарую» щось для своєї родини. Люблю переймати рецепти інших народів і готувати нові страви.

Розмовляла Галина ЯРЕМА. Фото з альбому Євгенії Франковської.