20 років жила з пухлиною, що важила 22 кілограми!

Пані Стефанія ходила з пухлиною понад 20 років. Спочатку вона була маленького розміру, але з роками почала рости. Попри те, що пухлина жінку не турбувала, діти благали маму піти до лікаря і позбутися новоутворення в організмі. Але жінка ігнорувала прохання дітей. За словами однієї з доньок пані Стефанії, їхня мама свого часу доглядала за сестрою, в якої виявили злоякісну пухлину, і щодня бачила, як сестра мучиться від болю. Попри це, пані Стефанія категорично відмовлялася йти «під ніж». І навіть на огляд до медиків не ходила…

А потім жінка почала скаржитися на біль усередині — це пухлина тиснула на нирки й печінку… Півтора місяця тому у 58-річної жінки почалася кровотеча два­надцятипалої кишки. Жінку привезли у лікарню, яку в народі називають Медін­ститут. Там обстежили, зупинили кро­вотечу і почали вивчати пухлину. І лише після цього у гінекології взялися до вида­лення. Зізнаюся, я була дещо заскоче­на, що оперували у гінекології Львівської обласної клінічної лікарні. Знаю, півтора року тому пологовий будинок ЛОКЛ за­крили на ремонт. Та як з’ясувалося, ме­дикам гінекології виділили десять ліжок у хірургічному відділенні. Пологів там не приймають, але надають допомогу жін­кам зі супутньою патологією, у випадках, за які не береться жоден інший медич­ний заклад Львова.

Як пройшла операція і як почуваєть­ся пані Стефанія? Про це нам розповіла завідувачка гінекологічного відділен­ня Львівської обласної клінічної лікар­ні Ліліана Кропивницька.

— Спочатку пані Стефанія потрапила у реанімацію, з дуже низьким гемоглобі­ном, — розповіла Ліліана Петрівна. — У неї була шлунково-кишкова кровотеча два­надцятипалої кишки, тож спочатку хво­рою займалися хірурги. У нас існує прак­тика, що пацієнтів оглядають і суміжні спеціалісти, тому до жінки покликали і нас. Спочатку жінка сказала, що пухли­на з’явилася близько 15 років тому. А по­тім зізналася, що вже понад 20. Розпові­ла, страшенно боялася оперуватися, бо родичка померла через таку ж патоло­гію. Коли хвору вивели з цього критич­ного стану, з’ясували, що у пані Стефанії цукровий діабет другого типу, ішемічна хвороба серця та багато інших супутніх патологій. Зробили комп’ютерну томо­графію, підлікували і виписали додому. Лише на початку січня, маючи усі аналізи на руках, ми її прооперували.

— Скільки точно заважила пухлина?

— До операції ми важили пацієнтку — її вага становила 125 кілограмів, після опе­рації — 103 кг. Виходить, вага пухлини — 22 кілограми… Оперували вчотирьох — я, лі­куючий лікар Леся Маланчук, хірург Яків Кропивницький та лікар-інтерн Ярина Іванків. Звісно, оперували з допомогою анестезіолога Соломії Терлич та анесте­зистки Марії Галаник.

— Чи доводилося вам раніше роби­ти подібні операції?

— За мою практику доводилося бачи­ти пухлини різних розмірів, навіть такі, як розмір доношеної вагітності. Але таку ве­лику — вперше.

— Не страшно було братися за таку складну операцію?

— Ми рятували життя людині. Така наша робота. Бо в інших медичних закла­дах не могли надати допомогу.

Пані Стефанію виписали додому. Жін­ка почувається добре. Безмежно вдячна медикам, які врятували їй життя. Каже, шкодує, що не пішла на операцію раніше, а стільки років носила той тягар…

Фото прес-служби ЛОКЛ