Крім книг, колишня бібліотерка захоплюється городиною

Марія Миколаївна Болюх походить зі села Поручина. Уже на пенсії, але не на класичному відпочинку. Сидіти без роботи — не з її характе­ром. Разом із чоловіком пропадають на городі від ранньої весни до пізньої осені. «Марія та Михайло такі працьовиті, що слів нема!» — захоплено роз­повідає про своїх сусідів на ринку Оксана Ткач.

Результат старань цього подружжя — пе­ред нашими очима. Крім картоплі, моркви, буря­ків, квасолі та іншої горо­дини, що добре врожаїть на кількох їхніх сотиках, сімейство Болюхів ви­рощує різні види сала­тів. Покупцям господиня підказує: у зелених лист­ках багато вітамінів, у червоних — йоду. А заод­но ділиться рецептами приготування смачних страв зі своєї городини.

Особлива її симпатія — квіти. Чого тільки не росте біля хати — від під­сніжників до хризантем! Комусь потрібні іриси, деревоподібні півонії, чорнобривці, а хтось запитує за герберами. Вирощує і льон. Із ньо­го виготовляє дідухи на Різдвяні свята. На Верб­ну неділю робить гарні букетики-шутку.

— А зараз будемо плести віночки до свята Божого Тіла, — розпові­дає квітникарка. — Плету їх із розхіднику, різних лікарських трав. Збира­ємо рослини на леген­дарній горі Лисоні біля Бережан. Люди беруть наші віночки, освячують у церкві і як обереги ві­шають біля своїх домі­вок.

Намагаємося не за­важати пані Марії та її клієнтам. Насамкінець запитуємо господиню, чи часто бере до рук книгу. Наша співрозмов­ниця переводить подих і зізнається:

— Зараз не дуже маю час читати. Бо відразу після базару квапимося з чоловіком на город.