Ігор Гулик

Ті, хто формує порядок денний для сучасного україн­ського суспільства, особливо під час виборів, чудово розуміють, з ким мають справу.

Злочинець завжди повертається на місце свого лиходійства.

Парад блазнів сягнув, видається, своєї кульмінаційної точки.

Розмова зі знаним письменником Юрієм Винничуком про український мазохізм, виборців Зеленського і новий роман

Розмова зі знаним письменником про український мазохізм, виборців Зеленського і новий роман

Джерела існування російсько-радянської ідентичності на­справді аж надто реальні і відчутні, як кажуть, на дотик

Найнебезпечнішою є наша толерантність до лицемірних еліт, які насправді не є державницькими і патріотичними

Днями до редакції зателефонував читач і став докоряти мені за те, що я пишу у своїх колонках на шпальтах «Високого Замку»

Фейсбук-спільнота час від часу впадає у дивний стан ейфорії і тішиться купою повідомлень від такої ж купи провидців, астрологів і просто охочих побавитися у футурологію, які твердять про швид­кий крах Путіна.

Казус, що трапився у прямому ефірі одного з телеканалів із народним депутатом та кандидатом у президенти Сергієм Капліним, наштовхує на невеселі роздуми про виборчий процес в Україні взагалі та його можливі наслідки зокрема.

Треба бути зовсім сліпим і недолугим, аби не розуміти, що в країні, понад мільйон громадян якої пройшли горнило Донбасу, в країні, яка втратила десятки тисяч життів у протистоянні російським окупантам, жартувати з такими речами не те що неетично і непристойно, — це цинізм, злочинна безвідповідальність і наруга над святими речами

Русофільська політична та церковна тусовка у Києві після повернення з розваленого Томосом «Третього Риму» мала б міцно замислитися над власною долею

На п’ятому році українсько-російського конфлікту наше суспільство вперто не хоче позбутися легко­важно-ілюзорної ейфорії, вважаючи війну чимось да­леким, незрозумілим і, зрештою, терпимим.

Нещодавно у двох поважних газетах — The Guardian та Libеration — було оприлюднено маніфест тридцяти авто­ритетних інтелектуалів, серед яких і лауреати Нобеля, під назвою «Європейський дім у вогні».

«Нічні ігри» більшості українських політи­ків слід сприймати лише як прояв особистих амбіцій і чужих планів

Коли б Порошенко покладався тільки на церков­ників, то ми б чекали на доленосне рішення Варфоломія І до другого пришестя

Коли був підписаний газовий договір жодна інституція в Україні не знала умови, на яких була підписана ця угода

За 10 років вони разом із Путіним «вимили» 2,5 трильйона гривень із кишень простих українців

Від початку цього року в Україні на кір захворіли понад 5 тисяч людей

Бо тільки так змо­жемо вистояти і здобути те, чого бажаємо

Наро­джуємося рівними у перспективі Дарів

Життя — дивна штука, яку хочеться любити, коли воно вдаєть­ся, і ненавидіти, коли кидає у нас сніжками негативів

Чимало українців не бажають бачити далі власного порога

Він вважає саме Україну винною у тому, що його імперські ілюзії зазнали краху

Термін дії цих обмежувальних заходів мав сплинути 31 січня 2019 року

Мова Путіна — це жаргон пітерського гопника, який нама­гається за зливою лайки і погроз приховати власний страх і власну неповноцінність. Ця мова направду «мертва» у між­народному співтоваристві початку третього тисячоліття, бо базована на брехні

Допоки у нас не сформується критична маса саме грома­дян, а не обивателів, доти й усе суспільство хворітиме на не­дугу насильства з усіма її небезпечними симптомами

«Приватність», заангажованість, поводження із законом, як з дишлом, геть перекреслюють основний принцип демократії — «моя свобода закінчується там, де починається твоя свобода»

Цікаво, про які вибори йшлося усім цим «стратегам», коли на іншій шальці терезів історії — існування України як незалежної держави?

Страх перед голодом діймає тих, хто навіть не чув про «жни­ва розпачу», хоча таких, мабуть, лише одиниці. Він укорі­нений на рівні генної пам’яті