Передплата 2024 ВЗ

Кому насправді погрожує Путін «релігійною війною»?

Русофільська політична та церковна тусовка у Києві після повернення з розваленого Томосом «Третього Риму» мала б міцно замислитися над власною долею

Колись культовий бунтівний радянський гурт «Наутилус Помпіліус» мав у своєму репертуарі пісеньку, яка дуже годиться до цих нотаток, і яку варто передати мовою оригіналу:

«Здесь можно игpать пpо себя на тpубе,

Hо как не игpай, все игpаешь отбой.

И если есть те, кто пpиходят к тебе,

Hайдутся и те, кто пpидет за тобой".

Висловлюючись з нагоди 10-річчя інтронізації патріарха РПЦ Кирила, московський «цар» Путін укотре взявся погрожувати Україні. Мовляв, залишає за собою право реагувати у випадку загрози порушення права на свободу віросповідання.

На святкуванні у Кирила 31 січня була нечисленна, та все ж, — делегація з України. Звісно, Онуфрій, позбавлений сану митрополита Вселенським патріархом, його церковна свита, а також нардепи, що найзайзатятіше воювали проти надання Україні томосу. Зокрема, Вадим Новинський. Ці гості звично підтакували своєму кремлівському патронові.

Риторика Путіна цілком вписується у його стратегії гібридної війни. Загнаний у кут непевністю ситуації на Донбасі, зростаючим тиском міжнародних санкцій, провалами на дипломатичному фронті, втратою лояльних режимів «корисних ідіотів», як от Мадуро, російський диктатор змушений продукувати месиджі для власного виборця. Бо інакше — закономірний для правителів схожого штибу результат — або «русский бунт» обурених низьким рівнем життя громадян, посилений суттєвим підняттям пенсійного віку; або — палацовий переворот, як це часто траплялося в імперії, коли верхівка вважала, що монарх шкодить її «здоров'ю і процвітанню». «Как не игpай, все игpаешь отбой»

Українську духовну незалежність, Томос про автокефалію, попри казочки кисельовської пропаганди, у Росії трактують як поразку катастрофічного масштабу. Йдеться не тільки про втрату «канонічних територій» і можливостей промивати мізки громадян країни, з якою затіяли війну, маячнею «русского міра». РПЦ не «окормляла» українські громади, а сама живилася їхніми грішми. Для Кирила і компанії втрата України — це втрата левової частки прибутків, які обчислюються сотнями мільйонів.

Отож, майбутнє філії РПЦ в Україні виглядає не надто веселковим. Тому у Кремлі нагнітають ситуацію, розводячись про «переслідування віруючих», «насильницьке захоплення храмів» тощо. Бракує лише приводу, аби спробувати «захистити принижених та ображених», як це було у 2014 році, коли Росія взялася боронити «соотєчєствєнніков» руками «зелених чоловічків» у Криму, а відтак і на Донбасі.

Щодо приводів для повномасштабного вторгнення в Україну для «захисту» віруючих. Оскільки їх не існує у природі, бо ніхто і нікого не тягне на налигачі до нової церкви, то, за логікою російських стратегів, їх слід створити. Руками «п'ятої колони», намагатимуться влаштовувати різноманітні провокації, на кшталт захоплення культових споруд, побиття священнослужителів, підпалів церковного майна. Яка різниця, чи робитимуть це ряжені «українські патріоти» (хіба мало їх діє на гроші агресора?), чи російські диверсійні групи?

Можливі і замахи на вищих церковних ієрархів чи знакових мирян. З цього ракурсу поїздка Онуфрія, Новинського і К на кириловський банкет більше схожа на «кастинг офірних жертв».

Тому русофільська політична та церковна тусовка у Києві після повернення з розваленого Томосом «Третього Риму» мала б міцно замислитися над власною долею і над тим, кому погрожує Путін релігійними війнами. Воно, звісно, привабливо «впасти за царя і віру», але сумніваюся, що вищезгадані особи все життя про це мріяли.

Коли ж кремлівський авантюрист таки кине на Україну численні тактичні групи, що вже чекають команди поблизу наших кордонів, то долі «церковної п’ятої колони» також навряд чи позаздриш. Оскільки саме її українці вважатимуть причиною повномасштабного вторгнення і усіх бід, пов’язаних з інтервенцією. Відтак можливі наслідки, яким не зможе запобігти ні влада, ні силові структури. Хіба що запроторить найодіозніших адептів РПЦ в Україні за грати як небезпечних у час війни елементів.

Усе, як у пісеньці «Наутілуса Помпіліуса»:

«…И если есть те, кто пpиходят к тебе,

Hайдутся и те, кто пpидет за тобой".

Схожі новини