Засвітився цілий «консервний завод»

Маю на увазі не тільки кампанію патентованого «клоуна» України чи професійної «революціонерки», але й ряжених від «Нацдружин» та «Нацкорпусу», які чомусь вирішили зазіхнути на сумнівні лаври штурмовиків СА у нацистській Німеччині. Відомо, чим завершилася для СА (штурмових загонів) надмірна бравада: керівників заарештували, а їх фюрера Ернста Рема застрелили в тюрмі.

Звісно, «фюрер» «Нацкорпусу» Андрій Білецький не є самостійною фігурою, його ляльковода не доводиться довго шукати. Пішак не здатен розуміти всього задуму гри. Але те, що він свого часу наговорив про «абсурдність конфронтації з Росією» і про бажану для України «конфедерацію» з нею (це відео за 2010 рік легко знайти в Інтернеті), свідчить не стільки про самого Білецького, як про його «хазяїна». Тим паче, що за кілька днів до сумнозвісної акції під стінами Адміністрації президента і її брутального продовження у Черкасах, саме МВС завадило Службі безпеки накрити нелегальний координаційний центр зі зриву виборів, нашпигований російською агентурою. Ачей ви, шановні читачі, не забули галасу довкола «прослушки» штабу Зеленського? Оце саме той випадок, тільки наша СБУ «слухала» не маріонетку Коломойського, а набагато серйознішу «рибу».

Тож, коли ми говоримо про те, що з наближенням 31 березня вибухатиме чимало російських консерв, то тут, здається, маємо справу з цілим «консервним заводом».

Дехто у соціальних мережах передчасно розвів істерику про підготовку в Україні путчу. Можливо, це теж кремлівська технологія, а, можливо, що фейсбучний провидець щось знає про цей катастрофічний для держави сценарій. Бо й справді, на Майдан проти чинної влади ніхто не має бажання виходити (скільки вже тих псевдо-майданів ми пережили з 2015-го?). Вийде хіба за європейську Україну. Оце і є та «внутрішня сторона вітру», здійнятого «Нацкорпусом» та його залаштунковими ляльководами, — готовність пересічного виборця голосувати розумом, а не емоціями, і його ж готовність захищати свій вибір. Навіть у випадку, коли на дільниці заявляться «національні дружини» з недавніми погрозами застосовувати силу.

Гадаю, ставка на силовий варіант або ж на зрив виборів завершиться для натхненників та організаторів цих сценаріїв печально. В Україні є нова армія, яка добре усвідомлює, хто долучився до її воскресіння з мертвих, хто повернув їй бойовий дух і славні традиції «прадідів великих». Є справжнє громадянське суспільство — не грантоїдське і куплене-перекуплене олігархами, а те, що допомагало відроджувати військо і нині поруч з героями тримає оборону на Сході.

Думаю, політтехнологи «з-за поребрика» потрапили у власноруч сплетену пастку соціологічних «замірів», які вони дуже завчасно почали тоннами вкидати в український інформаційний простір. Так буває, коли замовник починає сліпо вірити бажаним для нього результатам. Поява на сцені Андрія Білецького з його навченими і спорядженими штурмовими загонами може означати лише одне: у тих, хто ще вчора завчасно святкував перемогу над українцями (саме так — адже головною метою Росії є знищення України руками її ж громадян), почалося важке похмілля. На вітер кинуто астрономічні кошти, засвічено ледь не всю ефесбешну агентуру, витягнуто зі сховків найбрудніший компромат, — а результат протилежний. Внутрішній бік українського вітру — здатність виборця до тверезих оцінок кандидатів у президенти. Зрештою, цілком європейський прагматизм і розсудливість беруть гору над емоціями, над злобою та незадоволенням.