Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

Совість Росії не мовчить

З кожним днем збільшується список російських митців, які сміливо підтримують народ України у прагненні відстояти свободу та незалежність.

На відміну від своїх провладних колег, які «одобряют» загарбницьку політику Путіна у Криму, ці діячі культури ризикують багато чим. Але не мовчать. У четвер було оприлюднено антивоєнну заяву російської інтелігенції «Не прогибаться. Не поддаваться лжи». «Не вперше у російській історії людей, що не погоджуються з агресивною імперською політикою держави, оголошують пораженцями та ворогами народу. Не вперше вірнопідданство цінується вище громадянської позиції. Події у Криму стрімко розвиваються і загрожують якщо не кровопролиттям, то ганьбою для Росії і бідами для народів обох країн. Надії зупинити те, що відбувається, доводами розуму стає усе менше. Але тим соромніше мовчати й пасивно стояти збоку…» Люди, які називають себе не «діячами» культури, а «просто російськими інтелігентами», заявили: «Ми проти вторгнення на територію іншої держави. Ми проти війни з Україною та ворожнечи зі світовою спільнотою. Ми солідарні з усіма, хто не прогинається і не піддається брехні». Цю заяву підписали десятки й десятки людей, на імена яких пришвидшено відгукується серцебиття — письменники Людмила Уліцкая та Григорій Чхартішвілі (Борис Акунін), музикант Юрій Шевчук, режисери Дмитро Кримов, Андрій Смирнов, Євген Лунгін, журналістка Ольга Кучкіна та багато-багато інших. Останнім часом не мовчали й висловлювали свою позицію Лія Ахеджакова, Олег Басилашвілі, Армен Джигарханян, Ельдар Рязанов, Борис Гребенщиков, Сергій Юрський, Андрій Макаревич, Валентин Гафт, Андрій Мягков, Михайло Жванецький, Сергій Гармаш, Марк Захаров, Олена Яковлєва, Галина Волчек, Андрій Кончаловський, Володимир Гостюхін, Леонід Бронєвой, Олександра Яковлєва, Олександр Балуєв, Юрій Стоянов, Станіслав Садальський, Олександр Розенбаум, Даніїл Гранін, Марат Башаров, Сергій Маковецький, Дмитро Харатьян, Михайло Кокшенов, Емануїл Віторган, Леонід Журавльов, Наталія Фадєєва…

Наш глядач добре знає Володимира Федорова-Чорномора, актора з особливою зовнішністю (він грає карликів у театрі та кіно). Цього тижня у московському театрі «У Никитских ворот» показували виставу «Гамлет». Після гучних оплесків актор відділився від усіх, вийшов на авансцену, підніс руку і голосно звернувся до залу: «Дорогі глядачі, — сказав він. — Світ стоїть на порозі світової війни. Я звертаюся до вас з проханням зробити все, щоб не допустити її». За словами «винуватця» інциденту, до нього підбіг «худрук» театру Марк Розовський і почав кричати, мовляв, що він собі дозволяє… Це ж, мовляв, не мітинг, а державний театр… «На мене накинулися й колеги-актори, — розповів Володимир у своєму блозі на «Еху Москви». — Але головне я все ж таки встиг викрикнути…». У гримерці актор вибачився перед усіма за позаштатну ситуацію. Але він ні про що не шкодує, хоча наслідки можуть бути дуже серйозними. «Я втратив двох своїх синів, і не хотів би, щоб мої колеги, молоді актори, загинули у вогні братовбивчої війни…».

Пам’ятаєте кадри з теленовин, як ОМОН розтягує московських мітингувальників, що вийшли на вулиці сказати «Ні — війні» та «Українці — ми з вами!»? Цієї суботи у центрі російської столиці знову відбудеться «Марш миру». «Я на нього прийду, — попередив на «Гранях.Ру» поет, публіцист та літературний критик Лев Рубінштейн. «Прийду, щоб переконатися, що нас не так вже й мало, як може видатися збоку. Що не так мало людей, які мають імунітет проти тотального зомбування, людей, які не сприймають масовий гіпноз, людей, які не можуть миритися з обурливою, наглою та цинічною брехнею державних ЗМІ та з вуст перших осіб держави; людей, що не розівчилися відрізняти фашизм від волі до свободи». Лев Рубінштейн звернувся до влади: «Досить нагнітати ненависть, досить цинічно порушувати міжнародні угоди, правила та закони.., досить злобно відгороджуватися від цивілізованого світу, перетворюючи громадян на заручників, а країну — на світове пугало та посміховище».

Льву Рубінштейну, як і багатьом російським інтелігентам, не дає мовчати пекучий сором. Вони намагаються «довести собі та українським друзям, що російське суспільство не є настільки тотальним, як може видатися, і не є настільки ураженим ганебною одностайністю».

Україна чує голос російської інтелігенції — правда проривається через інформаційну блокаду. Ми розуміємо, чого це вартує. На думку цих людей вже неможливо не зважати, неможливо не помічати її й у самій Росії.

Схожі новини