Починалося з чотирьох мушкетерів і «копійки»
Минулого вівторка під пам’ятником Данилу Галицькому у пункті збору допомоги українським військовим був “шкарпетковий день”. Я про це не знала, просто принесла півсотні пар шкарпеток, а виявилося — влучила у десятку.
Дівчата і хлопці у футболках з написом “Я допомагаю фронту. А ти?” приймали одяг, їжу, ліки, гроші від людей. У Львові цей рух має кілька “точок” збору допомоги. Подібні рухи та громадські формування виросли по усій Україні наче гриби. “Допоможи фронту!” докладно звітує про усі збори та витрати на Фейсбуку, викладає фотографії з місця призначення та слова подяки з зони АТО. Без підтримки тилу там багато чого дотепер не мали б — від вологих серветок до систем нічного бачення.
Сьогодні у рухові “Допоможи фронту” — сотня волонтерів. Вчителька Надія Дацко розказала, що простирадла, пеленки та ліки цього разу підуть у місто Щастя, у госпіталь, а білизна та шкарпетки — тим, кого відправляють за ротацією у 80-ту бригаду. Перекладачка Ольга Білейчук показала мені тимчасовий “склад” — його у найближчому ресторанчику, поки там ремонт, дозволила облаштувати господиня. Як Ольга стала волонтером? Дізналася, де можна прикласти свої сили, з Фейсбуку від Люби Возняк. Про цю жінку я того дня почула не раз.
Як вони знайшлися? Починалося усе з ініціативи активіста Громадського сектору Луганська Сергія Глотова. На початку березня, коли стало «гаряче» у Луганську, львів’янка Уляна Дідич запитала у своєї знайомої, активістки луганського Майдану Світлани Жаворонкової, чим їм можна допомогти.
— Я мала на увазі її сім’ю, — розказує Уляна Дідич, — а Світлана мені скинула посилання на допис Сергія Глотова на Фейсбуку, він тоді вже координував допомогу військовим. Я передала 100 грн., перепостила його повідомлення, та й по всьому... А потім побачила допис, де він просив когось зголоситися бути координатором у Львові, отримувати-відсилати якісь посилки. Поки я радилася з чоловіком, чи на то підписуватися, зайшла на його сторінку. Йому терміново був потрібен хтось із машиною, щоб забрати у супермаркеті генератор і відправити далі. Так ми й познайомилися. Сергій вже був у Львові. До генератора додалися шкарпетки, мило та інше — повний багажник нашої “копійки”. Сергій у Львові не орієнтувався, намотував зайві кілометри містом, тож йому потрібна була допомога. По сусідству з ним жив Володя Муравський, теж, як і мій Богдан, майданівець... Отак ми й зійшлися докупи. “Чотири мушкетери і «копійка»: Сергій Глотов, я з Богданом, Володя Муравський і наша автівка...
А в цей час — паралельно — узялася допомагати армії вже згадана Люба Возняк. Мені про неї сказали так: вона один зі “стовпчиків” цього руху, на ній багато що тримається. Поки “четвірка Глотова” підключала друзів, поки домовилися збирати продукти на «Шуварі», у «Рукавичці», Люба вийшла з порожньою коробкою у центр міста і стала біля «короля Данила». Збирала допомогу для роти свого кума. І зібрала усього стільки, що й не очікувала. Написала до Сергія та його друзів, запропонувала надлишок відправити їхніми каналами... Сергій має контакти та виходи на військових, вони йому довіряють, скидають списки потреб... Так виникла громадська ініціатива — зі своєю назвою, логотипом та сторінкою в Інтернеті.
Волонтерство, безумовно, забирає багато часу. Уляна Дідич, скажімо, приватний підприємець-перекладач, працює вдома, через Інтернет (мама трьох дітей), тому “відповідає” за сторінку та координацію між людьми. Але, каже, хтось може і раз на тиждень попрацювати, годину, прийти на ринок “Шувар”, де збирають продукти — кожен допомагає, скільки може.
Про те, що потрібні волонтери, сказав мені і Сергій Глотов. Тепер спільними зусиллями за тиждень збирають і відправляють від 3 до 7 тонн речей та продуктів. Допомагають “Укрпошта” і “Нова пошта”, волонтери з машинами...
Сергій тепер працює у Львові, винаймає з сім’єю квартиру. У нього постійно дзвонить телефон, він раз у раз записує потреби для підрозділів: батарейки, кросівки, пральний порошок, памперси для госпіталя...
- Молоко і хліб? — каже. — Добре.
- Яке молоко? — дивуються поруч. — Його ж не довезти!
- Та це дружина телефонувала, просила додому молока купити...
