«За забиття собаки до смерті вісім місяців ув’язнення отримав»

Був звичайний вихідний. Один із небагатьох днів, коли, викроївши час, татусь вийшов на прогулянку із дочкою — першокласницею у міському парку. Якось неочікувано все сталося. До дитини, яка присіла на лавку, привітно махаючи хвостом, підбігла вівчарка в наморднику.

Доторкнувшись до дитячих колін, побігла собі далі. Як правило, у подібних випадках діти тягнуться до собаки, радіють. У нашому ж, навпаки, дівчинка перелякалась. Цілий рік після цього батьки бодай раз упродовж ночі через прояви енурезу мусили постіль міняти донечці. Знадобилось багато часу, щоб дівчинка, пройшовши курс лікування, «оговталась», позбулась стресу? Як бути у подібних випадках? Що потрібно знати як про безпритульних собак, так і про тварин, які господарі мають? Яких правил слід дотримуватись у «взаєминах» із нашими чотириногими друзями? Хто повинен піклуватись, стежити за тим, щоб найкращий друг людини, яким, безумовно, є собака, мав бодай якийсь захист, перебував під системною опікою у разі втрати свого господаря? Як слід себе поводити під час «зустрічей» з великими псами? Розмовляємо про це з керівницею дільниці стерилізації безпритульних собак КП «Служба муніципального управління» Дрогобицької міськради Наталією Чернюк.

«Легітимізували» добру справу два роки тому

— Кілька років тому у КП «Служба муніципального управління» створили новий підрозділ — службу стерилізації безпритульних тварин. Якщо не помиляюсь, так називається дільниця, яку з першого ж дня вас покликали очолити? Як усе починалось? Чому саме вам доручили «курувати» цей нелегкий напрямок роботи?

— Чому саме мені? Тут, як кажуть, все просто. Сама «напросилась». Починаючи з 2015 року, разом із однодумцями опікувались бездомними собаками в Дрогобичі. Спочатку все робилося виключно на добровільних засадах. Волонтерили. Нелегко це нам давалось. Як не дивно, але тоді не все, що ми робили, всіма прихильно сприймалось. Всяке бувало. Але час йшов. Згодом ставлення до того, що ми робили, почало змінюватися у кращий бік. Нам, трьом особам, які увійшли до складу нового підрозділу, призначили посадові оклади. У такий спосіб відбулась легітимізація всього того, що ми так довго робили на добровільних засадах. Чим ми займаємось? Шукаємо та відловлюємо собак, від яких господарі відмовились. Таке, на жаль, часто трапляється. Ми забираємо таких тварин, веземо їх до ветеринарної клініки на стерилізацію та вакцинацію проти сказу. Після проходження процедури у ветлікаря залежно від складності проведеної операції упродовж 7 — 10 днів тримаємо собак у себе. «Кліпсуємо» їх, щоб було видно, що собака стерилізована. Подальші дії залежать від конкретних обставин. Звичайно, що пробуємо прилаштувати своїх тимчасових підопічних, знайти їм господарів. І такі щасливі випадки трапляються. Якщо ж упродовж перебування тварини в нас ніхто не зголошується, не виявляє бажання заопікуватись такою собакою, відвозимо її туди, звідки забрали. Де люди підгодовують, де вона вже прижилась. Беремо під свій захист і собак після ДТП, тобто тих тварин, які на вулиці самі не виживуть. Працювати із цією «категорією» друзів наших менших важче, але залишати їх напризволяще не можна. Світ не без добрих людей. Часом і таких собак вдається прилаштувати. Але це несистемна допомога. Про щасливі випадки йдеться. Ми ж… Притулку для бездомних, особливих собак не маємо. У нашому розпорядженні лише післяопераційні бокси. Для постійного утримання вони не пристосовані. Лише — для адаптації після стерилізаційної процедури. Наразі так. А як далі буде, побачимо. Притулок, звісно ж, потрібний. Але не будь-який, а для особливих собак.

Якщо вже купили собі собаку…

— Чи звертаються до служби, яку очолюєте, господарі собак, які відмовляються від тварин? Що таким людям кажете?

— Бувають випадки, коли власник, прийнявши рішення відмовитись від собаки просить допомоги в нас. Що ми можемо? Надаємо інформаційну підтримку, просимо когось з тих, із ким контактуємо, щоб забрав собаку до себе, якісь поради надаємо, якщо така собака, потребує, наприклад, медичної допомоги. Навіть гроші на лікування часом збираємо. Але ж наші можливості обмежені. Ми, на жаль, не можемо дозволити собі ні цуценят, ні кошенят до себе брати. Собака — чутлива жива істота. Це потрібно знати й пам’ятати тим, хто ставиться до тваринок, як до чергової забавки. Якщо вже купили собі собаку — будьте люб’язні виконати свої зобов’язання перед ним.

І до буцегарні потрапити можна

— Що всі ми маємо знати? Не лише ж людська спільнота має повноваження. В Україні тварини також перебувають під захистом держави. Про це краще знають у цивілізованих, законослухняних країнах, де за порушення законодавства щодо поводження з тваринами не лише до адміністративної відповідальності притягають, а й реальні терміни ув’язнення дають. У нас «віз» також рушив. Відійшло в минуле таке потворне явище, як відстріл собак. Добре, звісно. Але … Що, на ваш погляд, маємо перейняти з того, що вже прижилося та безвідмовно працює у країнах ліберальної демократії?

— Всім, хто хоче собаку собі придбати, раджу не поспішати. Добре обміркуйте, обговоріть з кимось, хто має відповідний досвід. Влаштуєте собі такий собі іспит внутрішньої готовності, добре запитайте себе, чи готові ви по-справжньому опікуватись собакою? Вчасно вигодувати, забезпечувати прописаний вигул, не допускати стресових ситуацій. Подбати про вчасну стерилізацію та вакцинацію тварини, у разі потреби вчасно до ветеринарного лікаря звертатися. Задумайтесь про відповідальність, яку на себе звалюєте: опікуватись новим улюбленцем доведеться не місяць чи два, а, якщо зважати на середньострокову тривалість життя тварин, щонайменше на п’ятнадцять років налаштовуйтесь. Упродовж всього цього часу доведеться жити турботами свого підопічного, забезпечувати йому бодай мінімальний рівень комфортного утримання.

У нашій країні посилено адміністративну та кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. В останній редакції закону помітно збільшено розміри штрафів, а за окремі порушення й кримінальна відповідальність передбачена. Наскільки мені відомо, на Львівщині до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами наразі нікого не притягнуто. В Україні ж зафіксовано перший випадок. За те, що забив собаку палицею до смерті, поплатився один із жителів села. Вісім місяців ув’язнення отримав. Багато вже маємо судових рішень, якими на порушників накладено штрафи та зобов’язано відшкодувати плату за лікування травмованих ними собак. Найсвіжіший приклад — недавня історія з алабаями дрогобицького підприємця Миколи Лагодича. Його собаки без супроводу блукали містом. Закінчилось це тим, що господаря оштрафували, а тварин конфісковано. Направду «віз» рушив. В останній редакції закону конкретизовано, що це таке — жорстоке поводження з тваринами. Найперше так класифікуються знущання з тварин, які призводять до їхнього каліцтва або ж смерті. Навіть порушення правил транспортування тварин може підпасти під дію даної статті закону. Як розтлумачено у законі, жорстоким поводженням вважаються й такі дії, як нацьковування тварин одна на одну, а також їх залишення напризволяще. Є над чим подумати тим, хто не звик панькатись у поводженні з собаками. Не роздумуючи, застосовує грубу силу, проявляє жорстокість.

Вірний захисник сім’ї та друг

— Чи можете розповісти історію травмованої собаки, від якої відмовився господар? Як у подібних випадках даєте собі раду? На кого спираєтесь, коли потрібно діяти швидко та рішуче?

— Особисто мене неприємно вразила історія, яка сталась у Дрогобичі на початку теперішньої війни росії проти України. Через недогляд господарів під колеса автомобіля потрапив американський стаффордширський тер’єр. Це дуже гарна порода. Саме представників цієї породи чи не найчастіше обирають, як вірних захисників сім’ї. У нашому випадку собака отримав серйозну травму задньої частини тіла. Самостійно пересуватись не міг. Це настільки «розчулило» господарів, що вони вирішили його приспати. Довідавшись про це, ми спробували повернути тварину до нормального життя. Наша ініціатива не сподобалась господарям. Вони спробували завадити. Та нам, як це й передбачено законодавством, вдалося відстояти право тварини на життя. Довго тривав процес лікування, але собаку поставили на ноги. Велику роль у його порятунку відіграли наші побратими — польські волонтери. У сусідній країні, подбавши про належну реабілітацію, повернули собаку до нормального життя. Цей приклад, щасливий фінал нашої історії неабияк надихає. Сьогодні травмований в Дрогобичі собака має (сміється — О.Д.) польську «прописку». Наш тер’єр прилаштований в родині, де його люблять, належним чином піклуються. Собака відповідає тим же. Повірте, важко знайти більш відданого родині домашнього охоронця, ніж представників породи, до якої належить головний «персонаж» нашої історії.

Нові турботи та додаткові для всіх обов’язки

— Як комунікуєте з людьми, які, прагнучи домашнього улюбленця собі придбати, сподіваються, що ви з вибором їм допоможете?

— У нас є своя сторінка в інтернеті, своєрідний каталог пропозицій сформований. Виставлено фотографії тварин з коротким описом кожної. Ми, звісно ж, зустрічаємось із такими людьми, консультуємо їх. Обов’язково застерігаємо від невиправданих очікувань «легкого» життя після придбання домашнього улюбленця. Собака у сім’ї — це нові турботи та додатковий обов’язок для всіх. За ним потрібно дивитись, його слід доглядати. Тих, хто шукає лише нових вражень, одне задоволення сподівається отримати — від придбання відраджуємо.

І ми з цим дамо собі раду

— Що повинні знати, яких правил мають дотримуватись власники великих, бійцівських собак, коли вигулюють своїх улюбленців?

— Все у нашій справі регулюється законом, чинними правилами поводження з тваринами. Єдиний «мінус» — законодавчо прописаних вимог далеко не завжди дотримуються. Всі бачать і знають, що немало власників собак дозволяють собі вигулювати своїх підопічних без намордників. У Законі вказано на представників щонайменше п’ятнадцяти порід, які під час вигулу мають бути в намордниках. Ніхто не стежить за тим та не «вчить» цих власників, а також і тих, хто володіє меншими за розмірами собаками, прибирати за своїми підопічними у громадських місцях. Заведено вважати, що робити це повинні лише двірники-прибиральники. Хіба так повинно бути? Ні, звісно. А як? Є гарні приклади. У Ізраїлі, наприклад, власників собак поліцейські, не роздумуючи, штрафують, якщо виявлять, що під час вигулу господарі не запаслися стандартним набором — паперовим мішечком та мініатюрною мітлою для прибирання за своїми підопічними. Не потрібно злоститись на собак, коли вони під кущ свою справу роблять. Така вже їхня природа. Якщо відразу ж не втручається господар, не усуває наслідки собачого випорожнення — ізраїльський досвід слід застосувати.