«Іноді людина вважає, що здорова. І раптом її „наздоганяє“ інфаркт»

Не раз чула від старших людей: «От би пережити весну». Кажуть так, бо саме навесні збільшується кількість інфарктів, загострюються проблеми із серцево-судинною системою. Чому? На думку медиків, саме цієї пори року найбільш нестабільна погода, а коливання атмосферного тиску впливають на самопочуття людини. За статистикою, до змін погоди чутлива кожна третя людина. Найчастіше самопочуття погіршується за різких перепадів температури й атмосферного тиску. Тоді відчуваємо головний біль, тахікардію, підвищується або падає артеріальний тиск… Чи справді такими небезпечними є погодні коливання для серцево-судинної системи людини? І чи взагалі можна вберегтися від серцево-судинних хвороб? Журналістка «ВЗ» запитала про це у лікарки-кардіологині Львівського обласного клінічного лікувально-діагностичного кардіологічного центру Ірини Петришин.

— Ірино Романівно, ви у кардіоцен­трі працюєте близько 40 років. Із «ви­соти» вашого досвіду можете стовід­сотково сказати, чи справді навесні загострюються серцево-судинні за­хворювання?

— Унаслідок того, що відбувається змі­на пори року, зміна атмосферного тиску, погоди, відбуваються і зміни в організмі людей. Але це не лише весною — восени також можливі такі зміни. У людей з іше­мічною хворобою серця напади стено­кардії стають частішими. Збільшується кількість інфарктів міокарда, виникають ознаки гіпертонічної хвороби, відбуваєть­ся порушення мозкового кровообігу.

— Яка погода найбільш небезпечна для людини, що має проблеми зі сер­цем?

— Це індивідуально. Хтось реагує на сонце, інші, навпаки, на дощ… Коли зни­жується атмосферний тиск, людина це гостро відчуває. Серцево-судинні захво­рювання можуть загострюватися і за до­щової, і за вітряної погоди.

— А чому внаслідок перепадів ат­мосферного тиску люди почуваються гірше?

— Бо наш тиск корелює з атмосферним тиском. Артеріальний тиск має від ньо­го залежність. Атмосферний тиск впли­ває на тонус судин, на викид гормонів, які впливають на регуляцію судин. Усім відо­мо, що серце — не лише «моторчик» орга­нізму, а й «насос» у ньому. На його робо­ту впливають і зовнішні фактори. Через те, що зовнішній тиск знижується, серцю доводиться робити більший викид крові, тому й підвищується артеріальний тиск.

— Хто частіше потерпає від захво­рювань серцево-судинної системи — чоловіки чи жінки?

— Звісно, що чоловіки. Жінка захищена своїми жіночими гормонами аж до періо­ду клімаксу. Тож жінки хворіють набагато рідше. Ну, хіба що є інші фактори ризи­ку, як, скажімо, вроджені вади серця, чи цукровий діабет, або значне куріння. Але після менопаузи жінки у цій хворобі ста­ють рівні з чоловіками.

— Як вчасно розпізнати хворобу?

— У багатьох хворих стається інфаркт міокарда на тлі начебто повного здоров’я. Бо до часу захворювання вони не контр­олюють свого тиску, а також рівня холес­терину. Не контролюють рівня цукру і не ведуть здорового способу життя. Люди­на вважає, що була здорова, аж раптом її «наздогнав» інфаркт… Але частина лю­дей, які дістають інфаркт, якому можна було запобігти, не знають, що на це «натя­кають» попередні симптоми. До прикла­ду, це біль, що виникає під час фізичного навантаження, а у спокої припиняється. Або йде людина і відчуває дискомфорт за грудиною. Зупиняється, симптоми мина­ють. Такі явища мають насторожити. Це, так би мовити, перший дзвіночок про про­блеми зі серцево-судинною системою. Треба обов’язково обстежитися.

— Чи можна взагалі запобігти хворо­бі серця?

— Запобігти можна. Є фактори ризику у розвитку інфаркту та ішемічної хвороби серця, на які можемо вплинути, і на які не можемо вплинути в принципі. До факторів ризику належать високий тиск, цукровий діабет, неконтрольований холестерин, ма­лорухливий спосіб життя, стреси. Зрозумі­ло, що, особливо зараз, на стреси ми впли­нути не можемо, але треба намагатися бодай якось відволікатись. На рівень тис­ку також можемо вплинути. Люди, які ма­ють підвищений тиск, мусять обов’язково контролювати його, ретельно приймати лі­кування, і тиск можна внормувати. На жаль, у нашому суспільстві не прийнято визнача­ти рівень холестерину і шкідливих ліпопро­теїдів. У переважній масі людей ніхто цьо­му не надає значення. А мали би. Людям з цукровим діабетом необхідно контролюва­ти рівень цукру. Малорухливий спосіб жит­тя у зв’язку з машинами, іншим транспор­том також є одним з факторів ризику. 40 хвилин швидкої ходи для здорових людей — ось перший крок до здоров’я. Треба відчу­ти, що ти йдеш, почервоніти, навіть трішки спітніти — це має велику профілактичну дію для захисту судин, для профілактики іше­мічних подій. Але така хода має стати що­денною звичкою!

— А заняття спортом?

— Не кожен спорт є корисним для здоров’я людини. Якщо чоловік тягає за­лізо у залі, підкачує м’язи — це не є про­філактикою серцево-судинних захворю­вань. Плавання — так. Корисно поплавати, але без фанатизму, як і ходіння. 40 хвилин походив чи поплавав — і зупинився. Якщо старші пані, до прикладу, вважають, що вони набігалися вдома, прибирали-ми­ли, і при цьому намотали кілометри — це не профілактика! Треба вийти з дому і йти 40 хвилин. Не спацером, а швидко. Тоді з цього буде користь.

— Чи правда, що інфаркт міокарда у молодому віці значно небезпечніший, ніж у старшому?

— Останніми роками захворювання зна­чно «помолодшало». Сьогодні інфаркт у тридцятирічної людини нікого вже не зди­вує. Парадоксально, але факт: у молодих людей інфаркт часто перебігає важче, ніж у літніх. Річ у тім, що у людей старшого віку, сердечко яких давно «барахлить», посту­пово налагоджується колатеральний кро­вообіг, тобто кров знаходить обхідні шля­хи, оминаючи уражену ділянку судин. У молоді, на жаль, цієї переваги ще немає.

Людина, яка перенесла інфаркт, отри­мує зазвичай інвалідність. Перші озна­ки інфаркту з’являються задовго до того, як людині стає погано. Спочатку підви­щується тиск, напади стенокардії, біль за грудиною стає частішим та тривалішим і виникає навіть за найменшого фізично­го навантаження. Перед інфарктом хво­рий стає дуже неспокійним або, навпаки, пригніченим. Дуже часто у молодому віці передінфарктний період як такий відсут­ній. Хвороба підступає непомітно і почи­нається з гострого періоду. Відразу після передінфарктного стану з’являється най­гостріший період, який загрожує плачев­ними наслідками.

— Чи потрібна реабілітація після лі­кування у медичному закладі?

— Обов'язково. Люди, які перенесли ін­фаркт міокарда, потребують реабілітації. Одну з найважливіших ролей у відновлен­ні відіграє лікувальна гімнастика, фізичні вправи, що тренують серце і серцеві су­дини. Легка фізкультура допомагає зни­зити рівень холестерину у крові, норма­лізувати артеріальний тиск, надлишкову масу тіла і зменшити вплив стресу. Але лікувальна фізкультура добирається ін­дивідуально для кожного пацієнта. Вона розроблена спеціально для лікування ін­фаркту міокарда, тому гімнастика для людей, які перенесли напад, абсолютно безпечна. Також незначні фізичні наван­таження допомагають поліпшити настрій пацієнта і підтримувати організм у тонусі.

Людям, які перенесли інфаркт, необ­хідно постійно стежити за своїм тиском, вести здоровий спосіб життя і відмови­тися від шкідливих звичок — назавжди за­бути про алкоголь і сигарети. І не забува­ти про сон. Бажано ввечері вийти на свіже повітря, походити у спокої, «впорядкува­ти» думки. І не пізніше 22.00 лягати спа­ти. Це допоможе запобігти повторно­му виникненню інфаркту міокарда. Дуже важлива таким людям і психологічна під­тримка, адже їм непросто повернутися до нормального життя. Іноді людині досить турботи та уваги близьких і членів сім’ї…