«Україна — епіцентр світу. Саме тут можна зрозуміти, як іде остаточна боротьба Добра проти зла…»

Велика війна суттєво зменшила потік туристів до України, у тому числі — представників діаспори. Потенційні закордонні гості бояться складної дороги, сирен, російських ракет і «шахедів». Людина, з якою ми розмовляємо, на ці страхи наче не зважає. Хай там що, регулярно, двічі на рік, приїжджає зі свого Нью-Джерсі в Україну — підтримати українців у їхній боротьбі з ворогом. Зігріває добрим словом, допомагає професійними порадами, коштами. Йому важливо переконатися, що ми з вами не опустили рук. І щоразу, коли повертається додому, каже, що від побаченого-почутого неабияк зарядився доброю енергією. Я особисто спостерігав, якою радістю світилися очі цього чоловіка, коли передавав кошти на лікування молодого українського офіцера, якого 14 місяців тому було тяжко поранено під Ізюмом… Сьогоднішній гість «Високого Замку» — колишній віцепрезидент Світового конгресу українців, член Українського Конгресового Комітету, лікар-ревматолог Михайло Левко.

Українці трохи розслабилися

— Пане Михайле, якою ви поба­чили Україну після свого крайнього приїзду?

— Мені здається, що ваші люди трохи розслабилися. Маю на увазі, що менше реагують на повітряні тривоги. Оце не­давно серед дня випало мені бути у рес­торані. Пишу через месенджер до сво­їх знайомих в Америці, що якраз зараз у нас звучить сирена. Племінниця про­сить, щоб я не був близько біля вікна. Дивлюся, а в ресторані, попри звуки тривоги, ніхто не рухається — тож і я собі сиджу за столом, нікуди не біжу, не вті­каю…

У вас з’явилося більше довіри до ва­шої ППО. Львів і Київ вважають себе те­пер більш захищеними, ніж раніше, у тому числі від російських дронів-камі­кадзе.

— Знаємо, у кожен свій приїзд ви не тільки відвідуєте рідних, знайо­мих, насолоджуєтеся українськими краєвидами, а й робите благодійні справи. Із чим прибули цього разу?

— Мене запросили на відкриття реа­білітаційного центру у Винниках. Як ме­дику, ця тема мені близька до серця. Я був активним меценатом фондів, які в Америці організовували прийом україн­ських воїнів без кінцівок, їхню реабіліта­цію. Радий, що і в Україні тепер це вже роблять. Засвідчую дуже високий рівень цієї допомоги тут. Усе необхідне для від­новлення покалічених війною українців у вас є. Був зворушений, коли побачив, як поранений воїн подавав руку з біоніч­ним протезом…

Високий рівень реабілітації україн­ських військових я спостерігав і під час відвідання Трускавця. Проглядаються великі перспективи цієї галузі медици­ни, яка так потрібна українцям. Колись я думав, що моя сестра-інвалід не мо­гла би жити в Україні, бо тут не створе­но умов для цієї категорії людей. Тепер бачу, що такі умови для них створюють.

— В Україну ви прибули якраз пе­ред Пасхою…

— І з великою радістю побував на ве­ликодніх дійствах у Львові. Двічі — у До­мініканському соборі і у церкві Святого Андрія — освячував паски. Дуже сподо­балося, що українці бережуть і розви­вають свої традиції. Великою неспо­діванкою для мене було побачити на великодніх пасках елементи знаменито­го петриківського розпису. Така модер­нізація — просто чудово! Це тішить!

А які в українців розкішні столи! Усе на них приготовлено від душі. Попри ві­йну, люди хочуть гарного, святкового. Своєю енергією додають всім україн­цям оптимізму. Цим ніби підтверджують всьому світу, що не дадуть загинути сво­їй культурі. Не дають згаснути україн­ству. Приємно було відчути таку атмос­феру… Мені здається, що тут — епіцентр світу. Саме в Україні можна зрозуміти, як іде остаточна боротьба Добра проти зла. Тут більше, ніж деінде у світі, розу­міють цінність життя.

— Як меценат ви відвідували Укра­їнський католицький університет…

— Я в Америці є головою кредитної спілки «Нова Україна», наша спілка що­року надає свою стипендію одному сту­денту УКУ, оплачує його навчання і про­живання. Приїхавши до Львова, хотів особисто познайомитися з ним. Зустріч із цим молодим українцем переверши­ла всі мої сподівання, була для мене ве­ликою приємністю. Наш стипендіат — Сергій, хлопчина із козацької столиці, Запоріжжя, у Львові вивчає соціологію. Походить із патріотичної родини. Своє завдання бачить у тому, щоб добре ви­вчитися, а потім повернутися у рідне За­поріжжя і популяризувати українство, зокрема українську мову.

У Львові мені також було приємно стати почесним читачем бібліотеки УКУ, отримати відповідне посвідчення. Чи­тання для мене дуже важливе у житті. Усе своє студентське життя я провів у престижних бібліотеках Нью-Йорка з їх­німи багатими архівами…

— Що ще схвилювало вас під час цього відвідання України?

— Із Вінниці до мене приїжджав ко­лишній учасник Майданів, а нині — сто­матолог-волонтер Андрій. Допомагає, щоб наші медики на фронті отримували все необхідне обладнання, ліки, меди­каменти. При зустрічі Андрій несподіва­но вручив мені медаль «За гідність і па­тріотизм». Так було оцінено мій внесок у створений Андрієм у Вінниці музей меди­ків, які загинули під час російсько-укра­їнської війни, і поставлений пам’ятник цим загиблим фронтовим лікарям…

А як забути чудову зустріч у Гарнізон­ному храмі Петра і Павла з його насто­ятелем Тарасом Михальчуком, керів­ником Центру військового капеланства Львівської Архієпархії УГКЦ! У цьому храмі є фото всіх, що загинули, почи­наючи від Революції Гідності до ниніш­нього дня. Мене зворушило, що там моляться і за воїнів, і за дітей, котрі за­гинули під час цієї війни. Священники цього храму возять на фронт гуманітар­ну допомогу. Одне слово, роблять ве­лику роботу для майбутньої Перемоги України, гідного пошанування її героїв. Я почувався в обов’язку зробити і свій посильний внесок у реставрацію цього храму. Закликав американців донатити на його відновлення.

Робіть кроки вперед! Важлива єдність між вами!

— Українці вдячні президентові США Джо Байдену, який очолює між­народну коаліцію допомоги Україні. Чи розуміють всі американські уря­довці, рядові громадяни важливість цієї допомоги?

— Моя громадська робота зараз зо­середжена в Українському Конгресово­му Комітеті. У березні разом зі своїми однодумцями ми два дні провели у Ва­шингтоні — ходили від сенатора до сена­тора, від конгресмена до конгресмена, і агітували їх до підтримки України. Ду­маю, багато в чому переконали їх — уже допомагають. Подякували їм за це, але хочемо, щоб американські політики до­помагали Україні ще більше.

Тим, хто слабо розбирається в укра­їнських питаннях, не має чіткого уяв­лення, що відбувається у нас, ми да­вали всі необхідні роз’яснення. Часом доводилося чути закиди про корупцію в Україні — зокрема, при постачанні аме­риканської зброї. Тим, хто не знав, куди пішли виділені кошти, мали якісь сум­ніви, ми надавали достовірну інформа­цію.

Як американець, який платить по­датки, я теж завжди хочу знати, куди ці гроші йдуть. Фінансовий аудит важли­вий. Можливо, і були якісь зловживання щодо закупівлі харчів для ЗСУ — але фак­тів зловживань із американською збро­єю не виявлено. Нема доказів того, щоб американські військові технології ви­йшли з України до ворога.

— Ви не думаєте, що багато таких антиукраїнських розмов у США було інспіровано росіянами?

— Стовідсотково! москва намагаєть­ся скомпрометувати Україну, зіпсувати її імідж у світі. Часом чую нарікання на корупцію і від самих українців. І тут же відповідаю їм: чому ви такі негативні? Ви, звичайно, маєте право бути незадо­воленими тим, що діється у вас. Проте має бути оптимізм! Я не хочу втручати­ся у ваші внутрішні справи, самі маєте навести порядок між собою. Але треба йти вперед. Можливо, у чомусь зроби­те крок назад, але важливо два і більше кроків робити вперед. Важлива єдність, солідарність між вами.

— Майже до всіх світових криз так чи інакше була причетна росія. Ви­хід Великої Британії з ЄС, політичні ексцеси у Нідерландах, у Чорногорії. Росіяни намагалися вплинути на ви­бори у Франції, в Америці. Чи не від­чуваєте ви, що у США активізувався російський вплив — щоб дестабілізу­вати ваше тамтешнє життя?

— Робота кремля відчувається — че­рез потужні інформаційні технології. Скажімо, у США намагалися дискреди­тувати полк «Азов», його бійців назива­ли ледь не нацистами. А ми при зустрічі із сенаторами вимагали визнати «Ваґ­нер» терористичною організацією, який веде деструктивну діяльність по всьому світу. Так і казали політикам: якщо ви не хо­чете визнати терористичною всю росію, то визнайте такою хоча би приватну вій­ськову компанію «Ваґнер», яка є інстру­ментом в руках кремля!

— Як, на вашу думку, складати­меться політичне життя в Америці у найближчі півтора року до нових пре­зидентських виборів? Чи зможе не­сти президентську ношу під час нової каденції демократ Джозеф Байден, якому на той час ітиме 82-ий рік?

— Серед демократів я наразі не бачу інших претендентів на цю посаду. Ка­жуть про якогось там Кеннеді, який має відношення до знаної політичної роди­ни. Але про нього мало що відомо, він є контраверсійним.

— А серед республіканців достойні кандидати є?

— На жаль, нема. Якби Трамп зно­ву прийшов до влади, це була би ката­строфа! Це сміх Америки. Лідери респу­бліканці шуму роблять багато, але мало творять. Тільки баламутять багатьох громадян…

— Чи є перспектива посадити Трампа за підбурювання до масових заворушень у січні 2021 року?

— Трамп — людина, яка має багато не­гативів у своєму житті. Він, можливо, на­віть з росією має фінансові зв’язки. Там, де є гроші, там він має інтереси. Правоохоронці почали переслідування Трам­па з його приватного життя, але довко­ла нього є більша проблема: він агітував штурмувати Капітолій. Це найгірший злочин, який хтось міг зробити. Поди­вимося, що з цього приводу скаже ко­лишній віцепрезидент Пенс, він зараз має давати покази. Пенс може сказати правду, стати мужнім. Не сприймаю це його: «Трамп зробив зле, але в його очах я бачив, що він — релігійна людина, яка має жаль через усе це…». Треба мати хребет! Твоя сім’я ледь не загинула че­рез ці заворушення… Скільки інших лю­дей загинуло!

— То до кого схилятимуться амери­канці на майбутніх виборах? І як пе­ремога когось із кандидатів вплине на українські справи?

— Про це ще говорити зарано. Але для наших майбутніх взаємовідносин дуже важливо буде, щоб українці до­сягли успіху під час свого контрнасту­пу на фронті. Знаємо, це не буде легко. Усе має бути вивірено, зважено. Мають бути різні плани на різні випадки, має бути належним забезпечення наших во­їнів. Американці хочуть побачити ефек­тивність наданої ними зброї. Якщо буде успіх, повірте, зброї прийде вам більше! Республіканець Маккартні, який рані­ше казав, щоб не підписувати ніякі чеки Україні без аудиту, недавно вийшов до російського телебачення і сказав: «Я за Україну — на 100 відсотків. Ви вбиває­те українців, а ми будемо боротися за Україну!»

Я вірю, що американська допомо­га Україні йде на добру справу — і буде успіх.