Максим Міщенко

ЧАЕС була введена в експлуатацію без перевірки систем безпеки

Від самого початку російської агресії на Дон­басі їжакові було зрозуміло, що танками без розпізнавальних знаків там кермують не шах­тарі й трактористи.

Прецікавий папірець виявив оце одного вечора у дверях своєї квартири, тож і пропоную його на рецензію читачам «Високого Замку».

5 травня у московському аеропорту «Шереметьєво» під час аварійної посадки розбився пасажирський літак «Сухой Суперджет-100» рейсу Москва – Мурманськ. Із 78 осіб, що були на борту, 41 живцем згоріла у пожежі у хвостовій частині фюзеляжу.

Кілька днів тому у Львівській обласній бібліотеці імені Романа Іваничука відбу­валися заключні заходи Першого Всеукраїнського форуму військових пись­менників.

Вашингтон повідомив Москву, що починає процеду­ру виходу з Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (РСМД).

Кремлівська пропагандистська машина надірва­лася. Її смердючі викиди несподівано, але закономірно пішли у протилежний, ніж планувалося, бік. Так би мови­ти, раптово повіяв вітер степовий.

Власне, не сам Путін, а два російські стратегічні надзвукові бомбардувальники Ту-160 у супроводі також чималеньких Іл-62 і Ан-124 ВПС РФ.

21 грудня 1988 року, на аеродромі антоновського КБ у Гостомелі біля Києва екіпаж на чолі з шеф-пілотом фірми Олександром Га­луненком (нині Героєм України) уперше підняв у небо цей унікальний і дотепер найбільший у світі літак

Попри це, Українська Академія наук та її президент Борис Патон сьогодні відзначають свої вікові ювілеї

18 листопада минає рік, як пішов у небеса фотомаестро Василь Пилип’юк.

Кам’яні джунглі — це якраз про наші, львівські, новобудови. Ростуть поодинці й цілими кварталами, мов гриби в урожайний рік

Митець не може бути поза політикою, як особа публічна, він мусить бути насамперед громадянином, патріотом!

Гадаєте, отримавши «чисту» зарплату, вже чесно сплатили всі податки? А от і ні!

Коли з’явилася нова поліція, ми покладали на неї великі сподівання, заздрили зарплатам патрульних та їхній гарній уніформі. Минуло небагато часу, і з’ясувалося, що на загальному фоні ці зарплати не такі вже й великі, радше низькі

Україна пам’ятає подвиг рятувальників, які прикрили її від пекельного вогню Чорнобиля

«Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити», — це з Біблії, з Книги приповістей Соломонових

Львівські чиновники мусять бути гранично виваженими до кожного свого кроку, щоб потім не розводити руками: мовляв, хотіли як краще, а вийшло як завжди

Тоді ніхто не припускав, що це — війна, чи принаймні не хотів у це вірити

Світ зітканий з протиріч, і недаремно один з основоположних філософських законів — єдності й боротьби протилежностей

У розпал кривавої Другої світової війни у травні 1942 року Олександр Довженко записав у своєму фронтовому щоденнику: «Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий зорі. Що кому»…

Закон у нас не тільки як дишло. Він ще й занадто м’який і розпливчастий. Щодо корупціонерів і хабарників його слід зробити максимально жорстким і точним

Та “бронза” біатлоністки з Прилук стала першою в історії незалежної України олімпійською нагородою

Отож вартість пересування у львівських маршрутках зросла до п’яти гривень, ще й скасовано безплатний проїзд для пенсіонерів, окрім комунальних міських маршрутів, які обслуговує АТП-1.

Як жодну іншу сферу, середню освіту стрясають реформи.

   Галас навколо нового Закону про освіту, який нібито упосліджує права нацменшин в Україні, таки вщухає.

Іще зі свідомого дитинства запам’яталося: готуючи вечерю, моя покійна мама ніколи не подавала на стіл геть усе, припасене для неї, а завше залишала шматочки ковбаси і сиру, якийсь помідор чи огірок, скибочку хліба – на завтра. Наступного дня купувалася свіжа паляниця, але той, учорашній, з’їдали першим, а скибка сьогоднішнього ставала ввечері завтрашньою. І так щодня.

Не вщухають гнівні коментарі із засудженням бурхливої концертної діяльності Таїсії Повалій, Ані Лорак, Світлани Лободи, Віри Брежнєвої на неозорих просторах Росії після початку війни на Донбасі.

Дивлюся на календар і  бачу, що кожен день — свято. А то і кілька на день.

Серед читачів «Високого Замку» є чимало львів’ян, у квартирах яких раптом «заглухали» стаціонарні «укртелекомівські» телефони.