Путін штовхає світ до ядерної катастрофи

Про це США попереджа­ли заздалегідь, — якщо Росія не припинить постановку та­кої зброї на бойове чергування, зокрема у Калінінградській області, під самим боком ЄС і НАТО. У відповідь Путін зая­вив, що йому начхати на перестороги Трампа і РФ теж ви­ходить з цього Договору… Тож через півроку цей документ, один із фудаментальних у сенсі ядерної безпеки, втратить чинність. І стартує новий етап гонки озброєнь.

Що таке РСМД? Це балістичні й крилаті ракети серед­ньої (1000−5500 км) і меншої (500−1000 км) дальності, здатні нести ядерні боєголовки потужністю у кілька Хіро­сім, із системою самонаведення. Час польоту балістич­ної до цілі — 6−10 хвилин. Крилата летить довше, з дозву­ковою швидкістю, але висота її польоту — 50−100 метрів, вона здатна реагувати на перешкоди (гора, будинок) і оминати їх, не втрачаючи ціль наведення.

Наприкінці 70-х років минулого століття тодішній ра­дянський лідер Леонід Брежнєв відлітав з візитом у якусь країну «соціалістичного табору». В аеропорту «Внуково-2» його проводжало усе Політбюро Ц К КПРС. Зайшли у бен­кетний зал хильнути «на посошок». До Брежнєва підійшов із чаркою міністр оборони Дмитро Устинов. «Слухай, Льо­ню, — сказав він. — Наші хлопці-молодці якісь нові ракети придумали. З ядерними боєзарядами. Кажуть, до Амери­ки не долетять, але Західну Німеччину, Францію і Англію на фіг накриють. Може, поставити їх у Західній Україні і в Білорусі?» — «Хай стоять». Ракети з ядерними боєголовка­ми почали розміщувати (кілька дивізій, на Львівщині теж).

У США охнули. Президент Рейган назвав СРСР імпе­рією зла і оголосив про розробку супутникової протира­кетної оборони — початок «зоряних війн». І США терміново почали розміщувати свої ракети, балістичні «Першин­ги-2» й крилаті «Томагавки», на території своїх союзників по НАТО, у ФРН, Великій Британії, Італії, Бельгії і Нідер­ландах. Європа збунтувалася: американці сидять за оке­аном, до них ці ракети не долетять, а впадуть на наші го­лови і перетворять континент на попіл. А те, що у такий же спосіб знищать совєтів, нам по барабану… Мітинги у різ­них країнах з цього приводу були багатотисячними.

Запущений десь у Баварії «Першинг-2» летить до Мо­скви якихось 10 хвилин. Радари у Чехословаччині чи в НДР засічуть його через кільканадцять секунд після стар­ту, але кремлівські старці навіть не встигнуть спуститися зі своїх кабінетів у бомбосховище… Тепер охнули у Кремлі. І стали думати, що натворили і що робити далі. На горі Стій у Закарпатській області, на висоті 1700 метрів на рівнем моря, спорудили унікальну радіолокаційну станцію, здат­ну фіксувати крилату ракету «Томагавк» у польоті на над­низьких висотах, у радіусі 300 км. Щоправда, залишалося відкритим питання, як і чим її збити…

У березні 1985 року до влади в СРСР прийшов 54-річ­ний Михайло Горбачов. Він розумів, що гонка озброєнь виснажує радянську економіку, якій скоро настане гаплик без усіляких «Першингів»… Налагодили контакти з Ва­шингтоном, знайшли з Рейганом спільну мову, і 8 груд­ня 1987-го в Білому домі Горбачов і Рейган підписали той самий Договір. Світ, і особливо Європа, зітхнули з полег­шенням.

За Договором, підлягали знищенню всі комплекси РСМД наземного базування у Європі: американських 864, радян­ських — аж 1846. Це унеможливлювало реалізацію концеп­ції «миттєвого смертельного удару» по СРСР, висунуту міні­стром оборони США Джейсом Шлезінгером, і передбачену «доктриною Устинова» «обмежену ядерну війну в Європі». Це було гігантським кроком до ядерного роззброєння у сві­ті. І стало одним із вирішальних факторів присудження Гор­бачову Нобелівської премії миру 1990 року.

…Що буде далі? Путін — войовничий яструб номер один у світі, мавпа не з гранатою, а з ядерною валізкою у ла­пах. І він може розгорнути цілу мережу комплексів ядер­них РСМД не тільки в Калінінградській області і в окупо­ваному Криму, а й у Білорусі, з якою пов’язаний угодою про «Союзну державу». І яку збирається невдовзі анексу­вати, створити нову державу і цим продовжити свою ти­ранічну владу.

Під прицілом цих ракет опиниться вся Європа, а одна з них неодмінно буде націлена не просто на Берлін, а на вікно кабінету фрау Меркель (високоточна техніка це до­зволяє). Вона завела дружбу з підполковником КДБ Путі­ним іще тоді, коли очолювала в Дрездені місцеву органі­зацію комсомолу НДР, а той працював там під прикриттям директором Будинку радянської культури. Може, хоч тоді, зіщулившись під таким прицілом, фрау канцлер збаг­не: уся її підтримка газопроводу «Північний потік-2» і сам газогін — до нічого. Бо горила в Кремлі може натиснути кнопку саме тієї ракети, яка прилетить просто на канцлерський стіл.

А США панькатися не будуть. Там хутко витягнуть зі сейфів креслення «Першингів-2», модернізують їх і, як і колись, встановлять на території своїх союзників по НАТО. Наприклад, у Польщі, Литві, Латвії та Естонії. Тоді час по­льоту ракети до цілі — кабінету Путіна — скоротиться до 3−4 хвилин. Господар не встигне навіть вибігти з кабінету…