Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Закон примноження добра

«Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити», — це з Біблії, з Книги приповістей Соломонових

Потреба робити добро, допомогти — характерна прикмета справжньої людини, що приматанна загалом українському народові. Навіть у, здавалося б, дрібницях. Як-от прихистити подорожнього у негоду чи на нічліг, допомогти самотній бабусі впорати город чи донести торбу. Добро — це не тільки і не стільки матеріальне.

Нажити його — не означає володіти маєтками і мати рахунки в банках, а от набути друзів — так. Як і в скрутну хвилину підставити плече, подати руку, підтримати словом і вчинком.

Щойно почалася війна на Донбасі, як країну переповнив волонтерський рух. Допомагали військовим чим могли, бракувало найнеобхіднішого, елементарного. Відвідини пораненого бійця у шпиталі важать не менше, ніж вантажівки зібраних гостинців та амуніції для фронту. А на фронт йшли ті, чий статус визначався двома словами: «добро» і «воля» — добровольці.

Для педагога навчати — означає передовсім допомогти учневі не припускатися тих помилок, які колись робив він сам, і перевершити свого вчителя.

Творення добра не потребує афішування і не любить галасу. «Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас, — читаємо у Євангелії від Матвія. — Коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри» (Мат., 6; 12).

Мій друг і пісенний співавтор, композитор і співак Зеновій Гучок багато разів виступав у госпіталі перед воїнами-фронтовиками, але ніде й ніколи і словом не обмовився про це. Про такі його концерти я довідався зовсім випадково і не від нього самого.

Як і все на світі, добро має протилежність — зло. У душі кожного з нас щомиті ведуть пекельний бій Господь і Люцифер. «Ніхто не може вбити в собі зло, поки спершу не зрозуміє, що таке зло, а що добро, — писав Сковорода. — А не пізнавши цього всередині себе, як можна пізнати і вигнати його в інших?».

Наприкінці 1950-х з Максима Рильського зняли-таки офіційно всі незаслужені обвинувачення і ярлики (наприкінці 1940-х його звинуватили в націоналізмі, а у 1931-му він півроку просидів у в’язниці), а сам поет на той час був удостоєний найвищих державних і академічних звань. Дехто казав йому: «Тепер ви зможете як слід поквитатися зі своїми кривдниками!». На що мудрий Рильський відповів: «Чим же я тоді відрізнятимуся від них?». А про безліч випадків, коли поет реально допоміг ближнім і незнайомцям, написані томи.

Якось Віктор Морозов, який свого часу зазнав чимало кривди від радянської влади, а нині сягнув вершин у музиці й літературі, сказав геніальну річ: «Ніколи не відповідай на зло злом. Так тільки примножуєш його. Воно — мов тінь, яка мусить зникнути, а світло завжди перемагає».

Але за все воздається. І за зло, яке за всесвітнім законом бумеранга повернеться всілякими негараздами до того, хто його заподіяв. Дуже ймовірно, що вдарить і по ні в чому не винних нащадках, і тоді удар буде ще страшнішим.

Воздасться кожному і за добро. Воно нікуди не зникає і є незнищенним, маючи властивість тільки примножуватися.

У наш стрімкоплинний час ми намагаємося скрізь встигнути, багато нагромаджених справ робимо поспішом. А треба поспішати робити єдине — добро. Тоді все у нас буде гаразд.

Схожі новини