«Там, де є життя, є надія»
У розпал кривавої Другої світової війни у травні 1942 року Олександр Довженко записав у своєму фронтовому щоденнику: «Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий зорі. Що кому»…
Відійшов у засвіти знаменитий британський учений Стівен Хокінг, якого називають іще одним Ейнштейном. Всепланетарну славу йому принесли епохальні відкриття у теоретичній фізиці та астрофізиці, видані в усьому світі багатомільйонними тиражами книги (зокрема «Коротка історія часу») і зроблені передбачення щодо майбутнього людства. Найвідоміші з них — похмурі й песимістичні.
Учений прогнозував неможливість запобігти глобальному потеплінню на Землі, внаслідок чого її клімат стане таким, як на Венері, — з температурою 250 градусів та кислотними дощами. «Створення штучного інтелекту може стати останнім технологічним досягненням людства, і воно загине, якщо ми не навчимося контролювати цей процес», — казав Хокінг…
Утім, 1963 року у 22-річного Хокінга лікарі діагностували боковий аміотрофічний склероз і прогнозували йому жити не більше трьох років. Прогноз не справдився: він працював, двічі одружувався і став батьком трьох дітей, уже повністю паралізованим мислив, спілкувався з допомогою синтезатора мовлення, викладав, виступав з доповідями і робив свої передбачення.
Сміливі прогнози висували й раніше. Вони були значно оптимістичнішими і, головне, як показав час, цілком реальними. І деякі з них робили українці.
У 1881 році, коли до першого польоту братів Райтів було ще ой як далеко, Микола Кибальчич створив схему літального апарата з реактивним двигуном. У 1903 році Костянтин Ціолковський — прямий нащадок Северина Наливайка (батько вченого мав прізвище Ціолковський-Наливайко і народився у селі Коростятині на Рівненщині) — обґрунтував можливість міжпланетних перельотів. Автор книги «Завоювання міжпланетних просторів» геніальний Олександр Шаргей (Юрій Кондратюк) розробив точну схему польоту на Місяць. Тоді все це здавалося фантастичними мріями і навіть божевільною маячнею, але збулося трохи більше, як через півстоліття. Після першого пілотованого польоту американців на Місяць і успішного його завершення у США визнали: та місія була б неможливою без розробок Шаргея-Кондратюка.
1974 року у збірнику статей видатних учених «Вік пізнання» були опубліковані передбачення київського хірурга і мислителя академіка Миколи Амосова. «Протягом найближчих десятиліть будуть створені потужні двигуни, в яких хімічна енергія зразу перетворюватиметься в електричну, підвищення рівня енергетики дозволить керувати природою в широкому розумінні слова, наприклад, опріснювати воду і впливати на погоду. Автоматизація виробництва і побуту буде доведена до використання роботів… Різко розшириться використання засобів зв’язку через оволодіння міліметровим діапазоном хвиль, лазерами і супутниками. Будуть створені необмежені можливості спілкування між людьми, поширення наукової інформації (автоматичні бібліотеки) і творів мистецтва… У медицині — протезування органів і розв’язання проблеми сумісності тканин; хімічне й електричне управління всіма найважливішими функціями внутрішньої сфери на базі їй подібних моделей».
Минуло якихось три-чотири десятиліття, і передбачення академіка Амосова, що здавалися фантастичними, збулися. Може, це здійснилося, бо передбачення зроблені саме в столиці України? Але радше тому, що вони оптимістичні.
Зрештою, самому Стівену Хокінгу належать прості й геніальні думки: «Дуже важливо просто не здаватися», «Там, де є життя, є надія». А ще він казав: «Успіху досягти може кожен. Дивіться не під ноги, а на зорі». Щоправда, першість у відкритті цього життєвого принципу належить зовсім не йому, а геніальному українцеві Олександру Довженку, який у розпал кривавої Другої світової війни у травні 1942 року записав у своєму фронтовому щоденнику: «Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий зорі. Що кому».
