Збираємося на Марс, а рідну Землю досі не вивчили…
Світ зітканий з протиріч, і недаремно один з основоположних філософських законів — єдності й боротьби протилежностей
У зв’язку зі смертю Стівена Хокінга пожвавішали розмови про чорні діри у космосі, за якими криється антисвіт. А може, вчений справді вирушив туди? Тим паче, слова «відійти в інший світ», «потойбіччя» давно є загальновживаними.
Ми мріємо про підкорення далекого космосу за передбаченнями того ж Хокінга чи бодай переселення на Марс за проектами Ілона Маска, але не годні пізнати свою планету в усьому її огромі, неймовірній простоті та складності.
Люди шість разів висаджувалися на Місяць і успішно поверталися додому, але досі не можуть проникнути вглиб своєї планети більше, ніж на кілька кілометрів. З’ясували природу атомного ядра, але поняття не маємо, що насправді діється у самому центрі пилинки у Всесвіті — Землі, і як він виглядає. Посилаємо вістки інопланетянам, чекаючи відповіді і навіть у гості, але так і не навчилися передбачати виверження вулканів, землетруси і цунамі. Зате це вміють робити плазуни, які ні ходити, ні літати, ні думати (це ми так собі гадаємо) не здатні.
Велике бачиться з відстані. Польський письменник-фантаст, уродженець Львова Станіслав Лем, аби показати ІНШЕ, відряджав своїх героїв у космос. Але ІНШЕ можна побачити зовсім поряд, варто лише глянути під ноги чи перед собою.
Жоден хмарочос чи найвища гребля не можуть зрівнятися з досконалістю і міцністю конструкції мурашника, пташиного гнізда, бджолиних сот і бобрових річкових споруд, будівничі яких не мають дипломів архітекторів та інженерів-будівельників і використовують найпростіші матеріали. Жодні менеджери і роботи не забезпечать такої організованості, злагодженості і продуктивності, які є у них.
Люди понавигадували безліч різноманітних машин і механізмів — надійних, як вони гадали.
Утім, чимало технологічних аварій і катастроф спричинені не недосконалістю конструкцій, а людським нехлюйством в їх експлуатації: починаючи від «Титаніка» і Чорнобиля і закінчуючи великими та малими пожежами і дорожньо-транспортними пригодами. Бо хтось щось зігнорував, порушив, переплутав, недокрутив, недогледів…
Без добрив у вигляді пташиного посліду і гною худоби людство було би приречене на голодну смерть. Порівняно з горобцем, колібрі, мухою чи міллю, у віртуозності польоту найсучасніший і найманевреніший бойовий винищувач чи спортивний літак-акробат — незграбні потвори. Пропорційно до розмірів і маси тіла, людина навіть мріяти не може, щоб підняти вантаж такого масштабу і ваги, як мураха, чи подолати одним махом таку відстань угору і в довжину, як коник-стрибунець.
Перш ніж відповісти на запитання «чому це так?» і «що буде з нами», потрібно спершу з’ясувати, хто ми. Найгеніальніші медики й мислителі не можуть достеменно відповісти, як влаштований людський мозок і як працює наше мислення…
