I пилка паразитів не зачіпає

Львівські чиновники мусять бути гранично виваженими до кожного свого кроку, щоб потім не розводити руками: мовляв, хотіли як краще, а вийшло як завжди

Щороку наприкінці зими і перед настанням справжнього весняного тепла Львів повниться характерними протяжними вищаннями. Це повним ходом іде обрізання дерев. Задіюються значні людські ресурси і техніка, відповідно, витрачаються чималі кошти з міської казни.

Мета наче й виправдана — надання зеленому обрамленню міста чепурнішого вигляду. «Під ніж» потрапляють сухі гілки і ті, які от-от можуть пошкодити дроти мереж електротранспорту і вуличного освітлення. Але не завжди.

Трапляється, що після такого «облагородження» дерева перетворюються на понівечені обрубки-потвори. Пиляють, як мовиться, під корінь. Щоб знову зазеленіти гілками з уцілілих пагонів, їм потрібні роки, а деякі дерева взагалі гинуть. Не кажемо вже про те, що будь-яке торкання пилки чи сокири для наших зелених друзів — стрес і незагойна рана. При цьому також знищуються пташині гнізда, господарі яких саме готуються по появи потомства. Є випадки, коли так нещадно ріжуть дерева не обабіч вулиць чи впритул до електромереж, а у розташованих між багатоповерхівками сквериках, де люблять бавитися малюки і навіть обладнані дитячі майданчики. А після діяльності «лісорубів» з технікою ґрунт там нагадує місячну поверхню.

У цьому щорічному процесі є ще один дуже важливий аспект. Торік «Високий Замок» розповідав про нещадного шкідника наших дерев — кулясту вічнозелену омелу, яка на безлистих гілках здалеку скидається на великі пташині гнізда, а деякі дерева — взагалі на виноградні чи калинові грона. Насіння її розповсюджують здебільшого птахи, які прилітають зимувати до нас із Скандинавії. Ураження цим паразитом є невиліковним для дерева. Розповідаючи тоді про цю проблему львівських зелених масивів у «ВЗ», науковці біологічного факультету ЛНУ імені І. Франка били на сполох і попереджали: якщо не вжити негайних кардинальних і, на жаль, нещадних для хворих дерев заходів, наслідки будуть не просто плачевними, а катастрофічними. «Епідемія» омели шириться з блискавичною швидкістю, і під серйозною загрозою вже тепер опинилися, приміром, Стрийський парк, парк імені І. Франка, інші великі і малі зелені масиви. Пропонуючи свої реальні шляхи подолання проблеми, вчені вказували на ті види дерев, які не є вразливими для омели і які слід терміново висаджувати замість смертельно уражених цим паразитом.

Але якраз на цю реальну загрозу зеленим «легеням» Львова під час традиційного обрізання дерев не зважають. Здорові дерева стають потворними обрубками, а просто поруч залишаються напівмертві, обліплені омелою. Затіваючи будь-яку акцію, львівські чиновники мусять бути гранично виваженими до кожного свого кроку, щоб потім не розводити руками: мовляв, хотіли як краще, а вийшло як завжди. Особливо, коли йдеться про зелену окрасу міста.