Якого дідька Путін літав у Венесуелу?

Власне, не сам Путін, а два російські стратегічні надзвукові бомбардувальники Ту-160 у супроводі також чималеньких Іл-62 і Ан-124 ВПС РФ.

Але якраз тому це питання ще цікавіше. Вилетівши 10 грудня минулого року і подолавши півсвіту, ця ескадра провела у латиноамериканській країні кілька польотів спільно з її військовою авіацією і 15 грудня повернулася додому. Метою цього дивного вояжу досі залишається загадкою для експертів.

По-перше, Венесуела — дружбанка Росії. Її президент виявився одним із лише 14 світових лідерів, хто позаторік привітав Путіна з його 65-річчям. Та навряд чи то був візит-відповідь ввічливості. То що ж це було? Спроба продемонструвати свою військову потугу на іншій півкулі? Натякнути на можливість облаштування у Венесуелі бази таких Ту-160?

Щось подібне цьому регіоні було у 1962 році, коли СРСР розмістив на «нетонучому авіаносці» Кубі свої ракети, націлені на США. Виникла Карибська криза, світ опинився на межі світової ядерної війни, і ті ракети Союз змушений був звідти вивезти. Зрештою, якусь логіку у зовнішньополітичних кроках РФ сьогодні шукати марно.

До розпаду СРСР на території України базувалися 19 таких ракетоносців. Один із них у неробочому стані й сьогодні експонується у Полтавському музеї дальньої і стратегічної авіації. Решту або пустили під ніж у рамках програми колективного знищення загрози, відомої за прізвищами американських сенаторів Нанна і Лугара, або віддали Росії за газові борги.

Ту-160, розробка якого почалася наприкінці 1960-х, сьогодні не більше, ніж повітряна пускова установка для крилатих ракет. Інших завдань, зокрема, щодо протистояння зі США, вони виконувати об’єктивно не можуть. Побудовані без будь-яких технологій «Стелс», тому легко «засвічуються» на екранах радарів. Їх єдине завдання — мерщій долетіти до межі контрольованої американською протиповітряною обороною зони, випустити там крилаті ракети і ще швидше дременути назад. Та ці ракети засікаються літаками радіолокаційної розвідки, літають з дозвуковою швидкістю близько 700 км/год, тому їх легко збивають винищувачі-перехоплювачі і навіть наземні засоби ППО, якщо вони летять не надто низько. Тому така загроза з боку російської стратегічної авіації Сполученими Штатами легко нейтралізується.

Якщо говорити про захист дружньої Росії Венесуели (ці стосунки «Роснафта» зміцнює всіма доступними їй методами), то і цього (у випадку гіпотетичної загрози з боку США) ракетоносці зробити не зможуть. Щойно американці побачать, що Ту-160, базовані десь у районі Карибського басейну, можуть справді взяти участь у бойових діях, тут же їх знищать у повітрі або ще на землі. Цей регіон повністю контрольований американськими наземними і повітряними засобами радіолокації, авіацією і військово-морським флотом. Тож у військовому аспекті базування там Ту-160 чи інших російських літаків — безглуздя.

Держсекретар США Майк Помпео прокоментував цю історію так: «Російський уряд відрядив бомбардувальники на інший край світу, у Венесуелу. Росіянам і венесуельцям варто побачити в цьому те, що є насправді: два корумпованих уряди розбазарюють суспільні кошти, гнітять свободу і права в той час, коли їх громадяни страждають».