А може, варто «вжик», і все?

Закон у нас не тільки як дишло. Він ще й занадто м’який і розпливчастий. Щодо корупціонерів і хабарників його слід зробити максимально жорстким і точним


Чи не найбільші сподівання після Революції гідності ми покладали на подолання корупції та хабарництва на всіх рівнях. Розуміли: це нелегко, метастази вкоренилися так глибоко, що робота буде тривалою. І потрібне хірургічне втручання, припарки не допоможуть. Як усвідомлювали і те, що цей внутрішній ворог не менш, а може, й більш небезпечний, ніж зовнішній агресор.

Надії підкріплювалися створенням спеціальних структур — Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро, Національного агентства із запобігання корупції. Попри захмарні зарплати їхніх працівників, особливо керівників, віддача наразі невелика. Принаймні жодна корупційна «акула» не сидить на лаві підсудних. Натомість САП, НАБУ і НАЗУ вкупі з Генпрокуратурою і СБУ чубляться між собою.

Практично щодня з’являються повідомлення про затримання на хабарах чиновників місцевого рангу, митників, податківців, поліціянтів. Окрім інших гріхів, їм інкримінують «кришування» бандитів і наркоділків. Але щось не чути повідомлень про завершення судових процесів бодай над кількома з них і винесення суворих вироків. Оскільки ці перевертні в погонах, вочевидь, успішно пройшли люстрацію, то до відповідальності слід притягти і тих, хто цих негідників «пролюстрував».

Директора бронетанкового заводу ловлять на зловживаннях і розкраданні бюджетних коштів, виділених на ремонт військової техніки. І це під час війни! Якби таки ввели воєнний стан, то за його законами такого казнокрада — службовця Міноборони! — судив би військовий трибунал без усіляких грошових застав. І виніс би немилосердний вирок.

Колишнього ректора Національного університету Державної податкової служби Петра Мельника звинуватили у незаконному продажу майна вишу, і за статтею «Зловживання службовим становищем» йому «світило» 12 років в’язниці. Але Бородянський райсуд Київщини вирішив, що прокуратура не довела провини Мельника, та ще й відмовив у задоволенні цивільного позову про відшкодування завданих цією оборудкою коштів — 33,4 мільйона гривень. Сам екс-ректор заявив, він «не знав», що продає майно свого вишу фірмам, які належать його дружині і синові. А раніше, 2015 року, Ірпінський райсуд Київщини зняв з Мельника звинувачення в отриманні хабара на суму 120 тисяч гривень, на якому його затримали, як і арешт усього його майна.

Просто в кабінеті головного антикорупційного прокурора Назара Холодницького затримали двох суддів Кіровського райсуду Дніпра. Одна з них, мадам Овчаренко, перед тим навіть у церкву сходила помолитися за успіх оборудки. «Ну ми ж з вами нормальні люди!» — проспівала вона Холодницькому, вручаючи йому пакет із 50-ма тисячами доларів. Холодницький же, на її превеликий подив, виявився «ненормальним» і «неправильним»… Загалом, слова «суддя» і «хабарник» для пересічного українця давно є синонімами. Хабарника ловлять на гарячому із десятками тисяч доларів, а суд відпускає його під заставу в кількадесят тисяч гривень…

Закон у нас не тільки як дишло. Він ще й занадто м’який і розпливчастий. Щодо корупціонерів і хабарників його слід зробити максимально жорстким і точним. Як у Сингапурі чи Китаї. У статтях Кримінального кодексу про ці злочини не встановлювати «вилки» термінів позбавлення волі, а визначили один чіткий строк покарання. Наприклад, за хабар на суму до тисячі доларів — 10 років суворого режиму, до 15 тисяч — 15 років, а більше — пожиттєве ув’язнення. І без усіляких застав. І без права помилування. І, ясна річ, із конфіскацією майна.

А може, дослухатися до рекомендації одного з героїв кінокомедії «Джентльмени удачі», літнього професора-археолога? Полковникові міліції, якого зіграв актор Київської кіностудї імені О. Довженка Микола Олялін, він розповів, як карали крадіїв у давнину на Сході. «Посадять злодія у чан з лайном, тільки голова стирчить, і возять містом. А над ним яничар з ятаганом, і щоп’ять хвилин — вжик над самим чаном! Проґавить злодій помах ятагана — і голова з плечей!».

Зміни до Кримінального кодексу — прерогатива Верховної Ради. Але хіба її нинішній склад проголосує саме за такі?