Ігор Гулик

Вони не дадуть країні оговтатися. Вважають, що темп, узятий у квітні, коли найвищу посаду здобув учорашній комік з Кварталу 95, варто розвивати, аж поки «Слуга народу» не опанує усім, що рухається під українським сонцем.

Я завжди з певною настороженістю ставився до «нових облич». Не тому, що маю упередження з приводу їхніх мотивацій, освіченості і головне – житейського досвіду. Ці речі, без сумніву, притаманні молодим, а особливо тим з них, хто пробиває собі дорогу в житті без допомоги грошовитих батьків, а завдяки власному завзяттю і мріям.

Акурат того ж таки дня, коли партія «Слуга народу» відмовилася від використання свого логотипу з чоловічком на велосипеді, трапилося дві резонансні ДТП за участю «слуг».

У романі шотландця Ієна Бенкса «Міст» - такій собі сучасній інтерпретації кафкіанського «Замку» - герой після автомобільної катастрофи живе з амнезією одразу у трьох паралельних вимірах, відчайдушно прагнучи зрозуміти, який з них реальний. Насправді жоден з його світів таким не є.

Пригадую, як на початку російсько-української війни, коли вже стало зрозуміло, що проект «Новоросія» приречений на провал, а українська армія, добровольці і волонтери чітко зафіксували лінію розмежування, якісь невідомі люди взялися влаштовувати скайп-конференції між регіонами України та тимчасово окупованими територіями. Мовляв, нам слід спілкуватися, адже трапилося якесь «непорозуміння», воно – минуще, а українцям слід жити у мирі…

Час од часу з-за «порєбріка», ба навіть – не зі самої Росії, а радше – з «жовтого човна», у якому оселився її правитель, долинають дивні звуки, якісь чудернацькі гасла, над якими відтак ламає голову цивілізований світ.

«Ганнібал біля воріт». Так назвав свою статтю Мирослав Маринович. Вона – про те, що українське суспільство постало перед загрозою реваншу «колишніх», тобто функціонерів з когорти Януковича, і про те, як реагувати на цю загрозу.

Дочасні вибори, а особливо передвиборчі з’їзди партій, де оприлюднено меню для українського споживача на 21 липня, важливі не тільки тим, що визначатимуть найближче майбутнє країни. Вони є яскравим відображенням загального настрою суспільства - дивного і водночас передбачуваного.

Мабуть, незабаром серіал «Слуга народу» перебуватиме під негласним табу для українських телеканалів, - що не день, то укоханий вітчизняним виборцем екранний образ президента Голобородька щораз різкіше контрастує з реальним утіленням, яке оселилося на вулиці Банковій. Аби у глядачів не виникало спокуси небажаних порівнянь і ще небажаніших висновків, цю соціальну мильну утопію покладуть у найдальший закуток архіву.

Одна відома журналістка, складаючи закамуфльовану під фейлетон майже осанну новообраному президентові Зеленському, написала про те, що його стиль – «богемне хамство». Я не знаю, яку богему мала на увазі колега, але, як видається, мова може йти про геть іншу сферу діяльності, далеку від артистизму та творчості.

Не міг утриматися, і не процитувати «перлів» новообраного президента Зеленського з його виступу на iForum’2019.

Під час інавгураційної промови Володимир Зеленський зробив багатозначний жест. Приклавши вказівного пальця до власної голови, заявив, що Європа насправді там. І коли, за словами нового президента, ідея Європи оселиться у мізках українців, тоді вона (Європа) буде в Україні.

Не можу позбутися враження, яке колись давно описав Еріх Марія Ремарк: «У мене таке відчуття, ніби я опинився серед людей, які збираються жити вічно. У всякому разі, вони так поводяться».

Не минуло й місця з дня голосування у другому турі президентських виборів, як Україна… невпізнано змінилася.

На цнотливо-незайманому моріжку намірів президента-електа почали пророс­тати перші квіточки його справжніх планів.

Ті, хто вважає, що перемога Зеленського на президентських виборах схожа на сюжет фільму Brexit, помиляються.

Вчорашньому коміку Кварталу 95 ніхто й не дозволить довго грати вар’ята

Коли процес «паспортизації» усієї України, а фактично перепис «п'ятої колони», кількісно наблизиться до бажаного для Кремля результату, там довго не чекатимуть на логічне завершення афери

Страсний тиждень налаштовує на біблійні аналогії.

Отже, вибори відбулися. Тепер час на аналіз і висновки.