Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

У центрі Львова урочисто заспівали Гімн України

  • 10.03.2021, 13:15
  • 707

Державним Гімном України є пісня «Ще не вмерла України і слава, і воля» на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького. Офіційно його музична редакція ухвалена Верховною Радою України 15 січня 1992 року

Сьогодні, 10 березня, о 12.00 год на площі Ринок, перед міською Ратушею, львів`яни заспівали Державний Гімн України — з нагоди 156-ї річниці його першого публічного виконання. Перед цим медичні працівники розгорнули на площі національний прапор.

Читайте також: Астролог порадив Україні змінити дату святкування Дня Незалежності і гімн

Довідково. Гімн у перекладі з грецької мови означає святкова пісня і є одним із символів будь-якої держави, ідентифікуючи її на міжнародних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях.

Витоки його створення сягають у 1862 рік, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського — етнографа, фольклориста і поета — сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню. Чубинському вона дуже сподобалася. Він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив.

Пісня вмить стала популярною в українофільських гуртках, щойно об’єднаних у Громаду. Тож незабаром, 20 жовтня 1862-го, шеф жандармів князь Долгоруков розпорядився вислати Чубинського в Архангельську губернію «за шкідливий вплив на простолюдинів». Але навіть попри це у листопадовому номері львівського журналу «Мета» вірш опубліковано.

Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не оминув уваги релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький) — знаний композитор свого часу, написав музику до нього.

Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. Починаючи від середини 1860-их пісня «Ще не вмерла Україна» стала поширюватись спочатку на західноукраїнських землях, а згодом і на Наддніпрянщині й у місцях компактного проживання українців — у Канаді та США.

Новий імпульс гімну і широке його вживання було за часів УНР і ЗУНР. Слова і музика пісні почали з’являтися у багатьох виданнях: у Львові, Києві, Відні, Берліні — українською мовою та в перекладі англійською, німецькою й іншими мовами. Його виконували різні хорові колективи та духові оркестри. А 15 березня 1939-го пісня отримала статус офіційного гімну Карпатської України, яка проіснувала недовго. У Наддніпрянській Україні її забороняло російське самодержавство, запроторивши Павла Чубинського до Архангельщини…

Її нещадно знищували і білогвардійці — затяті прихильники Російської імперії. Восени 1919-го, окупувавши Київ, денікінці спалили всі наявні примірники «Ще не вмерла Україна», випущені 1917 року. Такої лютої ненависті, якою палав до неї більшовицький режим, пісня не знала ніколи. Її оголосили буржуазно-націоналістичною, суворо заборонили, жорстоко переслідували, а за її виконання можна було поплатитися не лише свободою, а й життям. Головна причина заборони — текст, який не давав забути українцям, що вони українці, що не вмерла Україна, що ми — козацького роду.

Наприкінці 1980-их- початку 1990-их пісня почала набирати широкого розголосу серед українців.

У липні 1991-го після урочистих зборів у палаці «Україна» відбувся концерт, завершальним акордом якого стало виконання всіма присутніми у залі пісні «Ще не вмерла Україна».

А 6 березня 2003-го парламент ухвалив Закон України «Про Державний Гімн України». Народні обранці, зваживши на пропозицію тодішнього президента України Леоніда Кучми, слова Чубинського «Ще не вмерла Україна» замінили на «Ще не вмерла України і слава, і воля». Нововведення підтримали 334 народні депутати (проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування). Не брали участі в голосуванні фракції «Соцпартії» і «Компартії».

Схожі новини