По шляху труни кидали живі квіти…
Ірину Фаріон поховали по сусідстві з Володимиром Івасюком
У понеділок, 22 липня, в Гарнізонному храмі Петра і Павла відбувся чин похорону відомої мовознавиці, політикині, громадської діячки та захисниці української мови, як головного гену нації Ірини Фаріон. Її зухвало вбили 19 липня біля будинку на вулиці Масарика, де вона мешкала багато років. Злочинця досі шукають…
Ірину Фаріон поховали на Личаківському кладовищі - дуже символічно біля могили Володимира Івасюка, який теж боровся за національну ідентичність. Нагадаємо, його знайшли повішеним у Брюховицькому лісі, офіційна причина смерті - самогубство (хоча суспільство цю версію відкидає).
Родинного гробівця на Личаківському кладовищі в Ірини Фаріон не було, мовознавицю та громадську діячку поховали у могилі. Біля кладовища люди заспівали Гімн України, потім послухали лекцію про захист рідної мови: що зробила покійна мовознавиця. Панахиду на кладовищі очолив отець Юстин Бойко.
…Труну з тілом Ірини Фаріон привезли вчасно — о 14-й годині. Для покійної тисячі людей (значно більше, ніж на вчорашньому парастасі) утворили живий коридор.
В цьому коридорі люди чекали з квітами, «свободівці» прийшли з великими кошиками червоних троянд обмотаними траурними стрічками. Були прапори політичних партій — «Свободи» та Конгресу українських націоналістів.
Люди несли багато фото Фаріон та плакати з національною символікою.
Хрест та труну цього разу доручили нести військовому. Солдати вийшли до катафалка маршем. У першому ряді за труною йшли родичі у чорному одязі, деякі жінки мали капелюхи у траурному стилі.
Одразу після прочитання святого Євангелія священник сказав, що проповідь буде незвичною — у стилі лекції пані Фаріон для усіх українців. Ірина Фаріон любила мовні лекції, вчила чиновників та приймала у них екзамени на знання мови.
Після прощання покійної з родиною, друзями, соратниками, львів'яни виконали прощальну пісню «Вічная пам‘ять». В цей час в натовпі комусь стало погано, викликали лікарів.
Помолилися за душу новоприбулої душі Ірини — тричі «Отче наш» та «Богородице діво». Після прощання до храму підійшли виконавці військового оркестру. Саме вони супроводжували похоронну процесію до Личаківського кладовища (разом із військовою вартою). По шляху труни кидали живі квіти. Люди співали патріотичні пісні. Лунали гасла «Слава Україні! Смерть ворогам», «Вічная пам‘ять Ірині».
«Ірина Фаріон у мене асоціюється з яскравою квіткою…»
Громадська діячка, дружина Степана Хмари — Роксоляна Хмара спеціально приїхала з Києва до Львова, аби провести в останню путь Ірину Фаріон. Жінка поселилася в готелі й пішла в магазин за квітами, хотіла купити жовті троянди. Та уже другий день жовті троянди у Львові в дефіциті, кажуть продавці. Довелося купити айстри — яскраві квіти любила Ірина Фаріон.
У коментарі для «Високого Замку» Роксоляна Хмара сказала: «Вона мені повністю вписується в її образ — була вибуховою, яскравою, світлою Запам’ятала її такою, що завжди посміхалась. Раділа життю, дуже його любила. Вкладала усю силу любові у свою родину, у рідну мову. Ірина одягалася у яскраві квіткові плаття, любила яскраві квіти. Була будителем нації. Як писав Франко, завжди гавкала, щоб ми не заснули. Любила Україну не як хліб та кусень сала, а як спадщину своїх батьків. І як культуру, яку вона дуже добре знала».
Роксоляна Хмара вважає, що у вбивстві Фаріон точно є російський слід, є ризик, що замовники можуть зробити якусь підставу… «Вони можуть тепер підсовувати, щось вигадувати, — каже моя співрозмовниця. — Ірина була людиною, яку одні страшенно любили, інші страшенно ненавиділи. Мала різні сварки останнім часом, така у неї була натура. Тепер можуть підсовувати різних молодих людей, які можуть постраждати. Досі не можуть знайти кілера. Стріляв професіонал. Працював на смерть. Ірину вбили, бо знали, що її не залякаєш».
Народний депутат Михайло Цимбалюк каже для «ВЗ», що за кулісами й без маски образу Ірина Фаріон була ввічливою, веселою, душею компанії.
Навіть якщо й когось колола словом, то не переходила червоних ліній. Межі переходила коли йшлося про державні речі - питання мови та національної гідності, якщо опонент посмів щось сказати не так. Тоді ставала безкомпромісною, жорсткою. Не підбирала ні слів, ні виразів.
«Ірина Фаріон була відвертою особистістю, — продовжує розмову пан Цимбалюк. — Завжди відстоювала свою точку зору, але в компанії була хорошою — багато жартувала, цитувала. Дуже любила свою сім'ю. Була родинною людиною, хоча більшість життя займала громадська робота. У побуті Ірина Фаріон була глибокою львівською інтелігенткою. Вірю злочин буде розкрито».
Генеральний консул України в Любліні (2015 — 2023 рр.) Василь Павлюк розповів для «ВЗ»: «Ірина — душа української мови. І постріл в Ірину — це постріл в українство. Вона була надзвичайно розумна жінка. Безкомпромісна, говорила правду у вічі. Для неї не було ні високих чинів, ні загально визнаних авторитетів. Така її безкомпромісність не завжди усім подобалася».
«Не боюся смерті, такі як я своєю смертю не вмирають», — пророче висловилася Ірина Фаріон в одному інтерв‘ю. Так і сталося…
