«Той день забрав найдорожче, що було в моєму житті»

Минуло 22 роки, але біль від страшної трагедії не вщухає. Хоч тоді Україна жила у мирі, однак в одну мить загинуло 77 людей (серед них — 28 дітей)… Хоча насправді разом з тими 77-ма, що стали ангелами, зупинилося не одне материнське чи батьківське серце. Бо коли на небо йде дитина, серця найрідніших кам’яніють від болю…

Сьогодні, 27 липня, як і щороку, ось уже майже чверть століття рідні (а їх залишається все менше й менше), друзі, сусіди, знайомі і просто небайдужі люди зібралися на поминальну Службу у храмі Воскресіння Христового УГКЦ, що на вулиці Городоцькій у Львові.

«Той день забрав найдорожче, що було в моєму житті - обох моїх дітей. Це та рана, яка ніколи не загоїться у кожного з нас — тих, хто тоді, під час цієї трагедії, втратив своїх найрідніших. Щороку ми разом збираємось на спільну молитву, бо пам’ять і молитва про кожного — дуже важливі», — каже голова громадської організації «Скнилівська трагедія» Іван Куц.

…Того суботнього дня святкував 60-річчя 14-ий авіаційний корпус ВПС України. З цієї нагоди на Скнилівському аеродромі показували авіашоу, яке прийшло подивитися понад 10 тисяч осіб. Команду військових пілотів представляла пілотажна група «Українські Соколи», яка спеціалізувалась на виконанні фігур вищого пілотажу на бойових літаках. На літаку «Су-27УБ» виступали полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. Під час виконання фігури «коса петля з поворотом» літак опустився на критично низьку висоту і, зачепивши стабілізатором дерево, втратив керування і вдарився об бетонне покриття. Після чого врізався у два літаки, які стояли на аеродромі, і, обертаючись навколо осі, впав у натовп глядачів.

За падіння літака у натовп глядачів до відповідальності притягнули 10 осіб. «Половину звільнили ще до суду, — четверо з них були генералами та високопосадовцями», — розповів журналістці «ВЗ» Іван Куц, який на Скнилові втратив доньку та сина. Старшому, Андрієві, було 20 років, закінчив школу із золотою медаллю і був студентом третього курсу Львівської політехніки. Донечці Зоряні було лише 13… Чоловік не може змиритись з тим, що заслуженого покарання ніхто не відбув. Усю вину перекинули на пілота Володимира Топонара, якому присудили 14 років. «Але Топонар сидів поза тюрмою, а все військове начальство потім пішло на підвищення. Хіба це не цинізм?» — запитує Іван Куц. (Володимир Топонар помер торік у січні в анексованому Криму від раку. — Г.Я.)

На місці падіння літака родини загиблих у Скнилівській трагедії встановили Меморіал пам’яті. Щороку Іван Куц напередодні 27 липня писав відповідного листа керівництву летовища, у якому мало бути вказано кількість осіб і автівок з реєстраційними номерами, які могли заїхати на Меморіальний комплекс, на якому навічно спочили 77 ангелів. У самому місці, де впав літак, встановлено обеліск, що символізує уламки літака, а на ньому — людські обличчя. А навколо — 77 каменів-плит, на кожній ім'я і прізвище та рік народження загиблої особи. Тільки дати смерті нема. Вона тут в усіх одна — 27 липня.

Так було 20 років поспіль. Рідні збиралися, їхали зі спеціальним супроводом на місце трагедії, мили пам’ятники, поправляли написи на табличках, які зруйнувала негода, клали квіти, запалювали лампадки і молилися. За своїх ангелів, які відлетіли у небо… Але повномасштабна війна забрала у рідних той маленький шанс змовити «Отче наш…» біля Меморіального комплексу.

— Це неправда, що час лікує, — сказав торік після поминальної Служби журналістці «ВЗ» Микола Шевчук. — Хіба можна таке забути? І жити з цим дуже тяжко. Я того фатального дня, 27 липня 2002 року, повів двох синів на це шоу. Людей було страшно багато, тож ми стояли постійно поруч, щоб не загубитися. Коли літак впав, нашого Андрійка привалило уламком…

Пан Микола з обома переламаними руками шукав сина. Андрійкові було 11 років, дитина два місяці боролася за життя. Мав черепно-мозкову травму. Йому ампутували ногу… Але смерть виявилася сильнішою від нього.

Після трагедії, що сталася того фатального дня авіаційні шоу в Україні заборонені, а авіаційну групу «Українські соколи» розформували. Але біль родин, які втратили найрідніших на цьому авіашоу, ятріє досі…