Накопичений за літо жир слугує борсукам «павербанком»

Знайомий водій автобуса поділився дорожньою новиною: ось уже кілька разів під час останніх вечірніх рейсів до Бучача зустрічає на дорозі невідому тварину. В урочищі Висока Гора вона якось так незграбно перебігала з одного лісу в інший. Не собака, не кіт і не лисиця. Сіра, з продовгуватою мордочкою і білими смугами на ній. Ніколи раніше подібного не бачив…

— Імовірно, вам на очі потра­пив борсук, — на правах знавця тих країв пояснюю водієві. — То­рік я у тому місці бачив борсуко­ві нори, цілі городища, а на ку­пах піску, який вигребли з-під землі - смуги, які борсуки зали­шили від повзання своїм живо­том.

Більш фахове пояснення дав мені згодом головний мислив­ствознавець Львівщини Ва­силь Бурмас.

— Люди часто плутають бор­сука із єнотовидною собакою. Їх у наші краї у 70-роки завезли із Далекого Сходу. У лісах захід­ної частини України цих тварин чимало. Як і борсуків. Казка­рі, автори мультфільмів у своїх творах зображують борсуків як добрих, господарських, мудрих (тому і в окулярах) звірят. І бага­то в чому автори праві: особли­во багато у борсуків господар­ських рис.

За словами пана Василя, своїми сильними лапами із міц­ними кігтями борсуки риють нори для цілих борсучих коло­ній. А от єнотовидні собаки, як і лисиці, на таке не здатні.

Під землею борсуки буду­ють собі по кілька «кімнат» — в одних сплять (вистеляють ці спальні м’якою підстилкою, в інших — їдять, ще в інших — відпочивають. А от «комор» не мають. Весь харчовий за­пас борсуки тримають у своє­му тілі, у жирі, який накопичу­ють, як і ведмеді, перед тим як залягти у зимову спляч­ку. У них тоді сповільнюєть­ся серцебиття, у такому стані засинають. Той жир із багать­ма мікроелементами, вітаміна­ми слугує борсукам свого роду павербанком, акумулятором, дає сили перебути складний період.

Борсуки дуже передбачливі, обережні тварини. У своїх жит­лах будують по кілька запасних виходів. А ще вони — великі чис­тюлі. Навіть коли занаджують­ся у людську кукурудзу, перш ніж приступити до трапези, на краю городу риють свій туалет. Ходять туди після ситного обі­ду. Лише коли цей «виходок» за­горнуть землею, можна зробити висновок, що борсуки вже на­їлися і на цю територію більше не повернуться.

Ці звірі люблять, щоб в їхніх оселях був ідеальний порядок. Цим часто користуються хитрі лиси. Щоб заволодіти дармо­вим житлом, гадять біля виходу у борсучі нори. Господарі при­бирають, а лисиці знову і зно­ву паскудять там. Втомившись від такої напасті, борсуки поки­дають свою домівку і переби­раються жити в інше місце. А у готову нору заходять окупанти-лиси…

Борсук вміє добре захища­тися. Тому не хочуть мати з ним справи його вороги. Бояться його кігтів і зубів. Коли вчепить­ся у нападника, може відкусити частину тіла…

Про ці особливості життя борсуків треба пам’ятати нам, людям. І не робити їм збитків — а то можуть бути сумні наслід­ки.

І ще цікаве про борсуків…

• Найближчою родичкою цих тварин вважають куницю.
• Борсуки впізнають одне одного за запахом.
• Зазвичай важать до 24 кг, перед зимовою сплячкою наби­рають 34 кг.
• Харчуються травою, ягодами, горіхами, яйцями птахів, а також жабами, молюсками, комахами, черв’яками, хрущами. Люблять мед.
• Свої нори можуть передавати наступним поколінням у спа­док.