А липи цвіли не так уже й духмяно…

«Такого поганого року у нас, бджолярів, давно не було, — скаржиться моїй колезі досвідчений пасічник. — Меду — як кіт наплакав. Навіть викачувати не було що…». Аналогічні нарікання чув я і від інших господарів, які доглядають «божих комах». Дехто з пасічників не те що мало заробив на солодкій продукції - зазнав збитків. Якщо раніше головною їх причиною називали безвідповідальні агрохолдинги, які під час обробітку полів хімікатами отруювали бджіл, то цього разу по продуктивності пасік найбільше вдарила сама природа. Точніше — аномальна погода, яку пережили ми з вами цих весни-літа. Для багатьох з нас вона була нестерпною. Для бджіл — і поготів.

Кілька місяців не йшли дощі…

— Цього сезону меду у мене майже не було. Вий­шов на нуль, — розповідає пасічник-пенсіонер із Бе­режан на Тернопільщині Ярослав Гірка. — А все че­рез спеку. Цвісти рослини цвіли, але не медували. По­ясню по-простому. Приро­да має створити оптималь­ні умови для медування. Щоб рослинка дала нектар і бджоли його збирали, тем­пература повітря повинна бути у межах 17−19 градусів, а ще повинно бути достат­ньо вологи. У нас же темпе­ратура була надто високою, в окремі дні +35 і більше. А вологи не було. Кілька мі­сяців не йшли дощі. Через це квіточка на рослинці була сухою. Звідки ж бджолі того нектару взяти?

Навесні мед із різнотрав'я був, але невеликий. Дуже скромно показала себе греч­ка. Навіть липа не дала того, що мала б. Хоча цвіла, але великого меду бджоли з неї не взяли. На ній, як і на греч­ці, вони навіть не сиділи — бо ці медоноси не медували…

Пан Ярослав — пасічник-аматор, господарство у ньо­го невелике — лише три ву­лики. Узяв звідти всього півтора літра меду. А перед початком сезону розрахову­вав щонайменше на два від­ра, планував надбати 20 лі­трів. Для його невеличкої сім'ї цього вистачило б.

— Одна причина недобо­ру меду — спека, інша — шкід­ники, — продовжує наш спів­розмовник. — У мої вулики занадилися великі миші з бі­лими животами. Понищили рамки з бджолами, пороби­ли собі там гнізда. У сусіда — також. Миші гризуть фане­ру у вуликах, навіть 15-мілі­метрову дошку. Тож тепер на зиму обкладу рамки склом. Що-що, а його миші гризти точно не будуть…

Думаю, такі ж невеселі справи і у моїх колег-пасіч­ників у Карпатах. Бо тамтеш­ні люди приїжджають по мед до нас…

Ярослав Гірка, хоч і у збитках, не опускає рук. На зиму підгодував своїх бджіл цукром. З надією чекає вес­ни. Сподівається, наступно­го року природа змилости­виться над пасічниками.

Таку ж надію мають і со­тні бджолярів центральної та східної частин України, де особливо великі пасіки. За ін­формацією фахівців, на Пол­тавщині урожай меду цього року на 30−40% менший від торішнього. Вплинула засуха (спека дошкуляла навіть уно­чі), а також різкий перепад температур — від похолодан­ня до перегрівання. За сло­вами керівниці обласного об'єднання пасічників На­талії Сенчук, якщо у 2023-му кожна бджолосім'я в їхньому краї видавала за сезон до 100 кг меду, то у році нинішньому — лише 35…

Не краща ситуація і на Дні­пропетровщині. Сергій Чер­нов, який має 150 вуликів, зазвичай щороку збирав 25 бочок меду — цього року лед­ве викачав його 15 бочок. Що сталося? За три місяці жод­ної краплі дощу, трави і квіти посохли. Бджоли не мали де взяти нектару…

Допікали оси і кліщі…

Ми поцікавилися, як скла­лися справи у пасічників на півночі Галичини — на Бродів­щині. Почуте приємно здиву­вало: там не потерпали від погодних катаклізмів. Зате дошкуляла інша проблема.

Ось що розповів корес­понденту «Високого Зам­ку» бродівський бджоляр, фронтовий волонтер Ва­силь Целюх:

— Про негативний вплив спеки на бджіл ми чули від багатьох пасічників — але не в нашому регіоні. Урожай меду цьогоріч маємо один із найкращих. У господар­ствах насіяли багато гречки. Гарно медувало різнотрав'я, а потім — соняшник, дру­гий товарний медонос. Ко­чові пасіки показали кращий результат, ніж стаціонар­ні. Я отримав у середньо­му за сезон по 50 кг меду від бджолосім'ї.

Але цього року нас підсте­регла інша неприємність: за­силля кліща Варроа. А ще — нашестя ос, які знищували бджіл…

Щоб відчути настрої на ринку меду, прямуємо на один із популярних ринків Львова. Дефіциту цієї про­дукцїі там не відчувається — на стелажах викладено плас­тикові контейнери з різними медами: з первоцвітів, хвої, ріпаку, гречки, липи, акації, соняшнику. Як мовиться, до кольору до вибору. Прода­вець каже, що ажіотажу у по­питі на мед не помітила: пе­ребоїв з його постачанням немає. Ніхто не бере його ав­рально через те, що «завтра може не бути». Та й ціни за­лишаються стабільними: за півлітрову банку «майського» меду просить 100 грн, акаці­євий віддає за 160 грн.

А тим часом…

За три місяці 2024 року Україна продала за кордон понад 23 тисячі тонн меду на 44 млн доларів (у 2023 році - на 112 млн доларів). Високий попит на продук­цію вітчизняних пасік збе­рігається у Польщі, Ні­меччині, Франції, Іспанії, Румунії, Греції. За рівнем експорту меду Україна входить до четвірки най­більших його виробників у світі - після Китаю (152,6 тис. т), Індії (98,7 тис. т), Аргентини (68,9 тис. т). Охоче український мед (в основному із соняшнику) купують у США, Туреччи­ні, Великій Британії, Япо­нії, Швейцарії, Канаді, Ка­тарі, Йорданії.