Із гардеробними психотравмами ніяк не справиться
Куплене до нагоди, а нагода якась не така
Джинси, плащі, тонкі пуховики, фліси з креативними принтами — ще й не скучила за ними, а вже вся стрічка в нових пропозиціях.
І що ж? Треба одягати! Холод сам себе не оджене.
А тим часом скільки тонких, світлих, легких речей ще навіть не виїжджали за межі гардероба, світу не бачили.
Хай вже наступним літом їм пощастить.
Речі, як люди — щось затребуване, самодостатнє, подобається, завжди в тренді.
І не нове, і примʼяте часом, і десь навіть підступна плямка заховалася, все міняєш із часом, нове купуєш, а цю, улюблену річ нізащо не віддаси.
А щось із гардеробними психотравмами ніяк не справиться — куплене до нагоди, а нагода якась не така, сидить у дівках которий рік на високій полиці або сумує ампельними, похиленими шовковими бретельками на тремпелі.
А ще восени знову згадується, що практично все життя шукаєш ідеальні джинси, ідеальні чорні штани, ідеальну вʼязану шапку.
Зараз додався у пошуку ще й ідеальний спортивний костюм — щоб і на люди вийти, і спати в ньому раптом що, і щоб кольором не розлякати людей в парку.
Я джинси не одягала практично з квітня.
Фліс (ага, з креативним принтом) також.
І плащ!
Прийшла таки осінь.
