Урожай у комору, сезонні овочі - до столу

Урожай цих коренеплодів збирають до пізньої осені і зберігають цілу зиму, а значить — зараз саме час налягати на сезонні овочі, дуже корисні і багаті вітамінами.

Червоний буряк. Цілющі властивості, якими славиться бу­ряк, забезпечуються завдяки ве­ликій кількості у ньому поживних речовин, вітамінів і мінералів.

Ще 2,5 тисячі років тому Гіппо­крат включав цей овоч у список лікарських рослин. Квашеним бу­ряком предки успішно лікували інфекційні захворювання, лихо­манки, шкірні запалення і багато іншого. У XVI столітті Парацельс першим почав лікувати буряком захворювання крові (у тому числі залізодефіцитну анемію).

Буряк — джерело каротиноїдів, лютеїну і флавоноїдів. Він багатий на клітковину, вітамін С, магній, залізо, мідь і фосфор. А за вміс­том йоду, необхідного кожному з нас для фізичного і розумово­го розвитку, буряк поступається лише морській капусті.

Також в цьому овочі безліч ві­тамінів групи В і антиоксидантів (каротин, аскорбінова кислота), що борються зі старінням.

Є у ньому і вітамін Р, який ще називають вітаміном молодості за те, що він повертає еластичність кровоносним судинам. Може по­хвалитися буряк і рідкісним віта­міном U, що має протиалергічні властивості і сприяє кращій ро­боті шлунка. Також коренеплід ба­гатий на мінерали (калій, магній, мідь, цинк, кремній, бор).

Буряк цілющий в будь-якому вигляді. Варений, він має хорошу проносну і сечогінну дію, зв’язує і виводить з організму солі важких металів.

За хронічних запорів, пору­шеннях травлення і хвороб печін­ки корисно вживати його у від­вареному вигляді натщесерце по 100−150 г на день.

Крім того, буряк розчиняє від­кладення кальцію в кровоносних судинах, що полегшує роботу серця і мозку.

Буряк треба вживати жінкам, які планують вагітність, а також у період вагітності. Він є джерелом фолієвої кислоти.

Цей овоч містить значну кіль­кість вуглеводів, які забезпечу­ють організм енергією і сприяють більшій витривалості.

Наявність в буряках бета-каро­тину (вітаміну А) запобігає такому віковому захворюванню очей, як катаракта.

Флавоноїди і вітамін С допо­магають підтримувати здоровими тканини капілярів.

Низький рівень калію в орга­нізмі збільшує ризик інсульту. У цьому випадку рекомендується багатий на калій буряк.

Наявність в буряковому соку бору сприяє виробленню стате­вих гормонів.

Селера. Корисні властивос­ті селери важко переоцінити, як і важко їх полічити, але базуються вони на унікальному складі цього овоча.

Селера багата на вітаміни гру­пи В, А, Е, С, К, мінеральні солі натрію, калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза і йоду, кислоти фолієву, аскорбінову, щавлеву, хлорогенову, білок і ефірні олії.

Селеру здавна використо­вували як лікарську рослину. За регулярного вживання цей овоч справляє загальнозміцнювальну, очищувальну і омолоджувальну дію на організм.

Наші предки, розводячи сік се­лери водою або оцтом, застосо­вували його як протиблювотний засіб. У працях Авіценни зазначе­но, що для шлунка саме селера є найбільш корисним овочем, який допомагає роботі товстого ки­шечнику, нирок, сечового міхура.

Розпарені коренеплоди селе­ри прикладали до обморожених ділянок, а олією — лікували шлун­кові хвороби.

Корінь селери має комплек­сний вплив на травну систему. Коренеплоди і зелень селери входять до складу лікувально-ді­єтичного харчування у випадках виразкової хвороби шлунка, га­стритів і хронічних колітів. Стиму­лює вироблення шлункового соку і запобігає гнильним процесам у кишечнику.

Селеру включають у раціон хворих на цукровий діабет, а її здатність поліпшувати водно-со­льовий обмін також особливо важлива для людей старшого віку.

Селера сприяє посиленню ді­урезу і виведенню шлаків, вона корисна за надмірного збудження і втомлюваності.

Селеру і страви з неї рекомен­дують у випадках гіпертонії, за­хворювання нирок і сечостатевої системи, ревматизму, надмірної ваги й ожиріння. Вона позитивно діє на нервову систему, сприяє зміцненню імунної системи і за­побігає виникненню інфекційних недуг.

Сік селери нормалізує обмін речовин, має сечогінну, проносну і загальнозміцнювальну дії.

Корінь селери вважається аф­родизіаком, тому страви з нього рекомендують як засіб для поси­лення потенції.

Завдяки низькому вмісту фені­лаланіну селеру призначають ді­тям, які хворіють на фенілкетону­рію, його також додають в раціон харчування дітей для профілакти­ки гіповітамінозів.

На думку дієтологів, селера сприяє схудненню завдяки своїй низькокалорійності та здатнос­ті нормалізувати обмін речовин. Вона дає організму енергію, хоча калорійність її - лише 18 Ккал у 100 г продукту. Тому її можна назвати овочем з «негативною калорійністю», оскільки на його засвоєння витрачається більше калорій, ніж надходить в організм.

Пастернак. Давньогрецький лікар Діоскорид першим почав використовувати пастернак з лі­кувальною метою — як сечогінний засіб. У середні віки діапазон за­стосування цієї рослини істотно розширився — його використо­вували як афродизіак, для підви­щення апетиту, а також як проти­кашльовий і болезаспокійливий засіб.

Корисні властивості пастерна­ку обумовлені хімічним складом кореня та інших частин рослини. Завдяки наявності деяких речо­вин він здавна використовувався в народній медицині і домашній косметології.

Настій і відвар коренеплодів пастернаку п’ють для того, щоб пом’якшити кашель і посилити виділення мокротиння, а також за водянки і як болезаспокійливий засіб у разі шлункових і печінко­вих кольок.

Водний настій пастернаку з до­даванням цукру використовують для нормалізації апетиту і як то­нізуючий засіб у відновний період після важких захворювань.

В офіційній медицині пастер­нак знаходить застосування за­вдяки своїм профілактичним і лікувально-дієтичним властивос­тям. Він збуджує апетит, стиму­лює діяльність залоз внутрішньої секреції і покращує роботу трав­ної системи, нормалізує обмін речовин, зміцнює стінки капіляр­них судин, а також має тонізую­чу, сечогінну, бактерицидну, бо­лезаспокійливу і відхаркувальну дію. Пастернак використовують у дієтичному харчуванні у випад­ках жовчнокам’яної і сечокам’яної хвороб, подагри, у період віднов­лення після важких захворювань, проти розладів нервової системи, туберкульозу, пневмонії, бронхіту, а також для профілактики і ліку­вання серцево-судинних захво­рювань.

Ріпа — героїня дитячої казки — до появи у наших краях картоплі була одним з головних овочів в раціоні наших предків, з неї готу­вали найрізноманітніші страви. А мазі і настоянки з ріпи використо­вували практично від усіх хвороб.

Користь ріпи величезна, цей овоч містить вітаміни А, В, РР, С, глюкозу, кальцій, сірку, магній, за­лізо, марганець, йод і натрій.

Ріпа покращує засвоєння їжі, виводить токсини з організму, клітковина ріпи найлегше засво­юється. Цей сезонний овоч має сечогінну, протизапальну, знебо­лювальну, ранозагоювальну влас­тивості. Крім того, ріпа зміцнює імунітет, це незамінний засіб у ви­падках бронхіту, різних інфекцій, хвороб нирок і сечового міхура. Тим, хто піклується про здоров’я волосся, зубів і нігтів, теж потріб­но налягати на цей коренеплід. Якщо ви мрієте про струнку фігуру — частіше включайте в раціон ріпу. Корисних речовин у ній багато, а калорій, навпаки — дуже мало.

Редька — справжній цілющий овоч, в її коренеплодах містить­ся велика кількість вітамінів В, С, мінеральних речовин, органічних кислот, ефірних олій і глікозидів. За вмістом солей калію редь­ка випереджає будь-який інший овоч, у її складі також багато на­трію, кальцію, магнію, сірки, залі­за, йоду і фосфору. Вона містить і фітонциди, завдяки яким у редьки такий специфічний смак, до речі, саме вони захищають нас від віру­сів. Налягайте на редьку в сезон грипу — і хворіти точно не будете.

Редька перешкоджає розвитку атеросклерозу, покращує роботу кишечнику, знімає набряки, допо­магає у разі недокрів'я, лікує за­студу. Цей коренеплід називають санітаром шлунка — солі калію, якими так багата редька, виво­дять токсини з організму.

Сік з чорної редьки — незамін­ний засіб від застуд, бронхітів і су­хого кашлю.

Бруква — гібрид ріпи і капусти, за формою і кольором нагадує цукровий буряк, незаслужено за­бутий нами. М’якоть брукви со­лодкувата без гірчинки, власти­вої ріпі. Цей коренеплід багатий на вітаміни А, В, С, натрій, калій, фосфор, залізо і кальцій, в брукві багато клітковини і вуглеводів. Ко­рисні властивості цього овоча не втрачаються у процесі зберігання і варіння.

Завдяки великій кількості калію бруква корисна для сердечни­ків, кальцій зміцнює кістки і зуби. Бруква має сечогінну і послаблю­вальну дії. Скибочку сирої брукви корисно з'їдати перед обідом, оскільки вона має жовчогінну дію, нормалізує роботу шлунка і ки­шечнику.

Корисна ріпа у випадках хро­нічних захворювань дихальних шляхів, оскільки розріджує мо­кротиння та полегшує кашель.

Фітонциди, яких багато в соку брукви, мають протимікробний ефект, тому це чудовий засіб у випадках опіків і гнійних захворю­вань шкіри.

Фенхель ще називають «ап­течним кропом», адже його ви­користовують не тільки в куліна­рії, а й у фармацевтиці. Користь фенхелю неоціненна, він має ве­личезний спектр цілющих влас­тивостей, сприятливо впливає на організм.

За зовнішніми ознаками фен­хель дуже схожий на кріп, а сма­ковими якостями і ароматом нагадує аніс, відрізняючись від останнього солодшим смаком. У їжу вживають фактично всі час­тини рослини — зелень, стовбур, цибулину і навіть насіння. Свіжа зелень фенхелю (пір'їсті листоч­ки і стебла) має дуже приємний злегка солодкуватий освіжаючий смак. Разом з цибулинами її до­дають у супи, салати та інші стра­ви. Висушене насіння і стебла використовують як приправу, до­дають у хлібобулочні та кондитер­ські вироби, соуси, м’ясні та рибні страви, для консервування ово­чів. А ефірну олію, яку отримують з насіння фенхелю, застосовують в кулінарії, парфумерії та косме­тології.

Фенхель містить низку необ­хідних організму вітамінів, мікро- і макроелементів. Це вітаміни групи В (В1, В2, В3, В5, В6, В9), А і С, кальцій, натрій, селен, натрій, залізо тощо.

100 г насіння фенхелю містить 90 г води, 0,1 г жирів, 1,1 г білків, 4 г вуглеводів, 3,1 г клітковини.

Енергетична цінність фенхелю — лише 30 кКал на 100 г продукту. Це ідеальна дієтична їжа, корисні властивості якої дозволяють не тільки зберегти фігуру, а й позба­вити організм багатьох недуг.

Фенхель має протизапальну, ранозагоювальну, бактерицидну, глистогінну, сечогінну, спазмолі­тичну і відхаркувальну дії.

Це ефективний антиоксидант, він допомагає запобігти перед­часному старінню.

Фенхель нормалізує роботу травної системи і допомагає від діареї, метеоризму і запорів.

Його часто використовують для приготування чаю немовля­там — він зміцнює дитячу нервову та імунну системи, усуває кишко­ві кольки і метеоризм. До складу фенхелю входить інулін, що за­безпечує нормальну роботу киш­кового тракту новонародженої дитини. А кальцій, який також міс­титься в овочі, сприяє формуван­ню та розвитку кісткової системи. Чай з фенхелем дозволяється да­вати дітям з чотиримісячного віку.

Чай з плодами фенхелю корис­ний не тільки дітям. Його можна пити і дорослим для усунення спазмів у кишечнику, лікування запальних процесів верхніх ди­хальних шляхів, як ефективний жарознижувальний засіб. Корис­ний такий чай і у випадках різних отруєнь, для виведення шлаків і токсинів з організму і навіть як профілактичний засіб проти онко­логічних хвороб.

Завдяки своїм відхаркуваль­ним, бактерицидним і противі­русним властивостям, «аптечний кріп» полегшує лікування тубер­кульозу легенів, бронхіту, бронхі­альної астми та гепатитів.

Фенхель допомагає впорати­ся з такими захворюваннями, як стоматит, фарингіт, запальні про­цеси в нирках, сечовому міхурі. Додавання в раціон фенхелю за­спокоює нервову систему, усуває нервозність і почуття страху.

Фенхель рекомендують у ви­падках затримки менструацій і збоїв циклу. Під час вагітності та лактації не варто ним зловживати, але вживання фенхелю в невели­ких кількостях пригнічує напади нудоти у вагітних і покращує утво­рення молока у матерів, що году­ють грудьми.

Фенхель рекомендують дода­вати в їжу тим, хто хоче схуднути. Вживання фенхелю пригнічує від­чуття голоду та діє як сечогінне, а отже, виводить зайву рідину з ор­ганізму. Фенхель активізує обмін речовин, м’яко очищає організм, додає енергії і знижує апетит. Ре­гулярне вживання спеції нормалі­зує роботу підшлункової залози, сприяє кращому засвоєнню біл­ків, жирів, цукрів, нормалізуючи вагу тіла. Щоб позбутися відчуття голоду, досить просто пожувати насіння фенхелю.

Щодо фенхелю, то він майже не має протипоказань, крім ви­падків індивідуального несприй­няття. У великих кількостях фен­хель не рекомендується вживати вагітним жінкам, а також людям, які хворіють на епілепсію і діарею.

Підготувала Галина Вербицька.